ГІСТАМІНУ ДИГІДРОХЛОРИД

ГІСТАМІНУ ДИГІДРОХЛОРИД (Histamini dihydrochloridum), 4-(2-аміноетилу) імідазол дигідрохлорид.

C5H9N3∙2НCl                                          Мол. м. 184,1

GistaminiDihydrochlo­ridum.eps

АФІ синтетичного походження. Білий кристалічний порошок або безбарвні кристали, гігроскопічний, добрерозчинний у воді, розчинний в етанолі, ацетоні, практично нерозчинний у хлороформі та ефірі. Тпл — 245 °С з розкладанням. ТШХ у системі розчинників: розчин аміаку концентрований — вода — ацетонітрил (5:20:75). Зберігають у щільно закупореному контейнері, у захищеному від світла місці.

Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; за результатами ТШХ (проявляють розчином нінгідрину), проводять кольорову реакцію діазотування та азосполучення (червоне забарвлення) та характерну реакцію на хлориди. Кількісно визначають алкаліметрично з потенціометричним фіксуванням точки еквівалентності.

Фармакологічна група. V04C G03 — гістамінні, діагностичні препарати.

Фармакологічні ефекти. Природний ліганд гістамінових рецепторів. Викликає посилення секреції шлункового соку, спазм гладких м’язів судин і внутрішніх органів, знижує АТ, прискорює ЧСС.

Застосування. Поліартрит, суглобовий і м’язовий ревматизм, радикуліт, плексит; біль, викликаний ураженням периферичних нервів; алергічні захворювання, мігрень, бронхіальна астма, кропивниця; феохромоцитома, феохромобластома; для діагностичних та експериментальних досліджень.

Крыжановский С.А., Вититнова М.Б. Полный современный справочник лекарственных препаратов. — М., 2002; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Clarke’s isolation and identification of drugs/ Ed. A.C. Moffat. — London, 1986; European Pharmacopoeia 5; The Merk index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological / 13 Ed., 2001. — № 1.