АУТОАНТИГЕНИ

АУТОАНТИГЕНИ (грец. autos — сам + anti — проти + genos — народження) — молекули речовин, які вивільнені чи знаходяться у складі клітин, opганів і тканин вищих тварин, за певних умов розпізнаються імунною системою як чужорідні й у зв’язку з цим викликають клітинну чи гуморальну імунну відповідь з боку організму. Властивості А. можуть мати так звані позабар’єрні А. імунної системи (сперма, молоко); макромолекули органів, відділених від імунної системи гістогематичним бар’єром; макромолекули, що входять до складу ядер і цитоплазми клітин; макромолекули з наявністю нових чужорідних детермінантних груп внаслідок дії ендогенних (аутоантитіла, імунні комплекси, некроз, запалення) або екзогенних (температура, хімічні, в т.ч. лікарські, речовини, мікроби та їх токсини, віруси тощо) чинників; ембріональні білки із синтезом, що відновлюються при певних станах (напр. при пухлинах). Деякі автори до А. також відносять комплексні антигени, що складаються з екзогенних речовин гаптенної природи і власних білків, а також молекули поверхні клітин хазяїна, на яких адсорбовані віруси, метаболіти мікробів, ліки та інші екзогенні речовини. Можуть індукувати імунну відповідь, що призводить до утворення автоімунних хвороб або автоімунного компонента патогенезу інфекційних і неінфекційних захворювань.

 Борисов Л.Б., Фрейдлин И.С. Краткий справочник микробиологических терминов. — Л., 1975; Иммунология: Справочник / Под ред. Бундшу, Б. Шнеевайса. — К., 1981.