АУСКУЛЬТАЦІЯ

АУСКУЛЬТАЦІЯ (лат. аuscultare — вислуховувати) — вислуховування звукових феноменів, пов’язаних із діяльністю внутрішніх органів, застосовуване для оцінки цієї діяльності та діагностики її порушень. Акти дихання, скорочення серця, моторики шлунка і кишок викликають у тканинних структурах пружні коливання, частина яких досягає поверхні тіла. Ці коливання зазвичай нечутні на відстані, можуть прослухуватися, якщо прикласти вухо до тіла хворого (пряма А.) чи через прилад для А. (непряма А.). А. запропонована Лаєнеком і введена в лікарську практику, він же винайшов стетоскоп. Розвиток А. пов’язаний з удосконаленням стетоскопа, винаходом фонендоскопа. Аускультативні ознаки, які супроводжують діяльність різних органів, являють собою шуми різного тембру й тривалості. За акустикою та клінікою можна розрізняти аускультативні ознаки низько-, середньо- і високочастотні з характерним діапазоном частот. У процесі А. необхідно звертати увагу на вид дихання, на співвідношення дихальних шумів із фазами вдиху і видиху. Під час А. необхідно дотримуватися повної тиші у приміщенні, в якому обстежується хворий.

 Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология человека. — М., 2001; БМЭ. — М., 1975. — Т. 2; Здоровье матери и ребенка: Энциклопедия / Под ред. Е.М. Лукьяновой. — К., 1993.