АТРОПІНУ СУЛЬФАТ

АТРОПІНУ СУЛЬФАТ (Atropini sulfas), біс (1R,3r,5S)-3-[(RS)-(3-гідрокси 2-фенілпропіоніл)окси]-8-метил-8-азабіцикло[3.2.1] октану сульфат.

Atropini sulfas.ai

АФІ природного та синтетичного походження. Білий кристалічний порошок або безбарвні кристали, дуже легкорозчинний у воді, легкорозчинний у 96% спирті, практично нерозчинний в ефірі; Tпл — біля 190 °С із розкладанням (субстанцію попередньо висушують при 135 °С протягом 15 хв). УФ-спектр; λmax=251 нм (A1%1 см=1300) в метанолі, λmax=251 нм (1%1 см=1040) в 0,1 М розчині кислоти хлористоводневої, λmax=325 нм (1%1 см=223), λmax=256 нм (1%1 см=1080) в 0,1 М розчині натрію гідроксиду. [α]D20 = від –0,50° до 0,50° (10% водний розчин). Зберігають у добре закупореній тарі у захищеному від світла місці.

Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; водний розчин субстанції майже не має питомого обертання; за Tпл пікрату атропіну; за реакцією Віталі — Морена (реакція на алкалоїди тропанового ряду); субстанція дає реакцію на алкалоїди і сульфати. Кількісно визначають методом ацидиметрії у неводному (кислота оцтова безводна) середовищі потенціометрично.

Фармакологічна група. А03АХ — антихолінергічні препарати (М-холіноблокатори).

Фармакологічні ефекти пов’язані з невибірковою конкурентною блокадою М-холінорецепторів та послабленням впливу парасимпатичної нервової системи на ефекторні органи. Найбільш чутливими є слинні, бронхіальні та потові залози. Викликає тахікардію, покращує передсердно-шлуночкову провідність, підвищує збудливість провідної системи серця. На судини прямого впливу не чинить, оскільки вони позбавлені парасимпатичної іннервації, але усуває вазодилатацію, викликану введенням М-холіноміметиків та збудженням неіннервованих М-холінорецепторів ендотелію. У терапевтичних дозах здатний незначно підвищувати АТ завдяки збільшенню хвилинного об’єму серця, у токсичних — знижує АТ внаслідок пригнічення судинорухового центру та симпатичних гангліїв. Зменшує тонус органів ШКТ, гальмує перистальтику, викликає запор. Зменшує секрецію всіх залоз травного тракту: слинних (викликає сухість у роті), шлункових, кишкових, підшлункової. Пригнічує жовчовиділення. Зменшує тонус сечових шляхів, підвищує тонус сфінктерів, тому може викликати затримку сечовипускання. Зменшує також тонус матки, шийки матки. Розслаблює бронхи та зменшує їхню секрецію. Гальмує потовиділення (у високих дозах може підвищити температуру тіла). Завдяки спазмолітичній дії на м’язи внутрішніх органів справляє знеболювальний ефект при коліках. Викликає кілька очних ефектів: мідріаз внаслідок розслаблення кругового м’яза райдужної оболонки; закриття кута передньої камери ока та утруднення відтоку внутрішьоочної рідини, що підвищує внутрішьоочний тиск; параліч акомодації завдяки розслабленню війкового м’яза та зменшення кривизни кришталика (утрудняється ближнє бачення); пригнічує реакцію зіниць на світло.

Стимулює кору великих півкуль головного мозку (у високих дозах викликає рухове та мовне збудження, марення, галюцинації, судоми), а також дихальний центр (але у високих дозах пригнічує його). Зменшує тремтіння та напруження м’язів при паркінсонізмі. Усуває дію М-холіноміметиків, але останні на тлі атропіну майже не діють (однобічний антагонізм).

Застосування. При брадикардії, передсердно-шлуночковій блокаді. Для премедикації наркозу (запобігає рефлекторній зупинці серця під час операції). При синдромі бронхіальної обструкції, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, гастриті з підвищеною секрецією, гострому панкреатиті, коліках, жовчно-кам’яній та сечокам’яній хворобі (застосовують нечасто, оскільки невибіркова дія на М-холінорецептори супроводжується численними побічними ефектами). У неврологічній практиці для зменшення слинотечі при бульбарному синдромі, інколи — при нетриманні сечі. В акушерстві при дистоції (стійкому спазмі) шийки матки в кінці періоду розкриття, а також при сідничних передлежаннях плода для запобігання ущімлення голівки плода шийкою матки, при тетанії матки та загрозі її розриву. В очній практиці використовують у формі крапель при іриті, іридоцикліті, кератиті, при підборі окулярів (для встановлення істинної рефракції), для огляду очного дна. Використовується як протиотруйний засіб при отруєнні М-холіноміметиками, антихолінестеразними препаратами, фосфорорганічними сполуками (в останньому випадку разом із рективаторами холінестерази). Заборонено застосування у хворих на глаукому та гіперплазію передміхурової залози (див. Антихолінергічні препарати, Беладона, Блекота, Дурман, Скополія).

Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под. ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Clarke’s isolation and identification of drugs / Ed. A.C. Moffat. — London, 1986; European Pharmacopoeia 5; The Merk index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological. 13 Ed., A, 2001.