АТОМНО-ЕМІСІЙНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ

АТОМНО-ЕМІСІЙНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ — метод, за яким досліджують пробу, яку вносять в атомізатор (що одночасно є джерелом випромінювання), де вона випаровується, сполуки дисоціюють і вільні атоми та іони переходять у збуджений стан. Через ~10–7с збуджений електрон переходить до основного стану, випромінюючи світло, яке за допомогою спектрального приладу розкладається на спектр і реєструється. Використання методу з аналітичною метою потребує підтримування порівняно постійної температури у джерелі збудження, тому що інтенсивність випромінювання світла Im при електронному переході з рівня m на основний залежить від абсолютної температури T згідно зі співвідношенням:

Im = BN0 exp(-Em/kT),

де B — константа; N0 — кількість незбуджених атомів; Em — енергія збудженого рівня; k — стала Больцмана. Окремі методики А.-е.с.а. відрізняються за типом джерела збудження, а також способом введення в нього досліджуваної речовини. Для збудження використовують полум’я горючих газів у суміші з окиснювачами, електричну дугу постійного і змінного струму, імпульсний розряд, іскру. Як джерела збудження використовуються також і лазери. В А.-е.с.а. перспективне використання плазмотронів різних конструкцій, ВЧ- та НВЧ-розряду, магнетронних генераторів, індуктивно зв’язаної плазми. За допомогою різних прийомів у плазму цих розрядів вводиться проба у вигляді порошків, розпилених розчинів, що підвищує точність аналізу, починаючи від звичайних 1–20 до 0,5–3% маси. Метод дає змогу досліджувати складні проби і визначати одночасно декілька елементів, вміст яких може досягати десятків відсотків. Прилади, які реалізують метод А.-е.с.а., дозволяють проводити елементний аналіз практично будь-яких речовин. У важливих випадках аналізу чистих речовин використання індуктивно зв’язаної плазми дає змогу досягти межі визначення вмісту елементів 10–5–10–6% маси. Метод емісійного аналізу поступається методам атомно-абсорбційного та атомно-флуоресцентного спектрального аналізу за селективністю і відтворенням.

Королев Н.В., Рюхин В.В., Горбунов С.А. Эмиссионный спектральный микроанализ. — Л., 1971; Терек Т., Мика Й., Гегуш Э. Эмиссионный спектральный анализ. — М., 1982; Томпсон М., Уолш Д.Н. Руководство по спектрометрическому анализу с индуктивно связанной плазмой. — М., 1988.