АСФІКСІЯ

АСФІКСIЯ (asphyxіa; грец. a — не, заперечення + sphygmos — пульс) — задуха; патологічний стан, який загрожує життю, зумовлений нестачею кисню в крові, що виникає гостро чи підгостро, і накопиченням вуглекислого газу в організмі, що виявляється тяжким симптомокомплексом розладів життєво важливих функцій організму, головним чином — діяльності нервової системи, дихання і кровообігу.

Розрізняють декілька видів А.: А. внаслідок порушень зовнішнього дихання (при перешкоді доступу повітря в дихальні шляхи, стисненні їх ззовні чи значному звуженні). А. від нестачі кисню (при висотній хворобі, у специфічних виробничих умовах, пов’язаних із диханням у замкнутих системах; при перебуванні в ізольованому замкнутому просторі). А. внаслідок ураження нервової системи (при паралічі дихальних м’язів, що виникає внаслідок порушення провідності нервово-м’язових синапсів (отруєння курареподібними речовинами, дія бактеріальних токсинів, отруйних речовин), паралічі дихальних нервів, поліомієліті та інших інфекційних і неінфекційних захворюваннях). А. може виникнути також при тривалих спастичних станах, напр. при правці, отруєнні стрихніном та іншими отрутами, що викликають судоми. Однією з частих причин А. є грубі розлади діяльності дихального центру, що виникають внаслідок його органічних уражень різного характеру, а також при інтоксикаціях, передозуванні снодійних і наркотичних засобів та при гіпоксії бульбарних структур. А. виникає і в тих випадках, коли дихальні екскурсії викликають стійке больове відчуття (при переломах ребер, патологічних процесах у плевральній порожнині, міжреберній невралгії). А. внаслідок порушення транспорту кисню виникає при гострих крововтратах та інших випадках гострої недостатності кровообігу, утрудненні відтоку венозної крові з порожнини черепа (застійна А.), отруєнні «кров’яними отрутами» (окис вуглецю, метгемоглобінутворювачі). А. внаслідок розладу внутрішньотканинного дихання характеризується порушенням утилізації кисню тканинами (напр. при отруєнні ціанистими сполуками, деякими бактерійними токсинами і вірусами). А. плода займає особливе місце; вона може бути наслідком А. матері, що супроводжується зниженням вмісту вуглекислоти в крові, яка постачає плід, а також наслідком порушень матково-плацентарного або пуповинного кровообігу. Є істотні вікові відмінності чутливості до А. Чим молодша істота, тим легше вона переносить А. Найчастіше в судово-медичній практиці виявляють такі види механічної А.: повішення, задушення петлею, руками; закриття отворів носа і рота м’якими предметами; закриття просвіту дихальних шляхів різними сторонніми предметами, харчовими масами і т.п.; стиснення грудей і живота будь-якими предметами, напр. автомашиною, землею при обвалах; утоплення. Кожен із цих видів смерті внаслідок механічної А. має свої патофізіологічні та морфологічні особливості, що дозволяє встановити її види при розтині. А. токсична виникає при дії ушкоджувального агента безпосередньо на дихальний центр (наркотичні анальгетики), дихальні м’язи (стрихнін, кураре), кров (оксид вуглецю, анілін, нітрити), дихальні ферменти протоплазми клітин (ціаніди). Травматична А. — своєрідний симптомокомплекс, зумовлений тимчасовою зупинкою дихання при різкому стисненні грудної клітки, живота чи всього тулуба.

При своєчасній реанімаційній допомозі у потерпілих можливе відновлення життєво важливих функцій. Однак у осіб, які перенесли А., нерідко спостерігаються психічні та неврологічні розлади, зокрема ретроградна амнезія, парез голосових зв’язок. Набряк легень і пневмонія — найчастіші причини смерті в осіб, виведених зі стану А.

 БМЭ. — М., 1975. — Т. 2; Крыжановский Г.Н. Введение в общую патофизилогию. — М., 2000; Рид А.П., Каплак Дж.А. Клинические случаи в анестезиологии / Пер. с англ. — М., 1995; Рябов Г.А. Гипоксия критических состояний. — М., 1998.