ФАРМАКОЕКОНОМІКА

ФАРМАКОЕКОНОМІКА — прикладна наука, яка є методологією порівняльної оцінки медичних технологій (методів профілактики, діагностики та лікування, в т.ч. з використанням ЛП), на основі всебічного комплексного аналізу результатів їх застосування та економічних витрат. За своєю суттю Ф. є еклектичною інтегральною наукою, що використовує терміни та поняття, які належать до трьох наукових категорій: медичних (характеризують клінічні результати медичних технологій (дієвість, ефективність, безпека)), гуманістичних (відбивають клінічні результати медичних технологій через сприйняття їх пацієнтом і суспільством (поліпшення якості життя пацієнта, комплаєнс)), та економічних (описують фінансову складову медичних технологій (витрати, економічна ефективність)). Вищенаведені категорії — це узагальнені поняття, що відбивають явища та процеси притаманні Ф. як окремому науковому напрямку в галузі медико-біологічних наук і використовуються в фармакоекономічних дослідженнях.

Дієвість (efficacy) — це доведена дія ЛП, встановлена в контрольованих умовах (клінічних дослідженнях I і II фази) до його реєстрації. Зазвичай дієвість — це прямі клінічні ефекти ЛП: зміни фізіологічних, біохімічних та фізичних показників організму хворого (зниження АТ при артеріальній гіпертензії, підвищення рівня гемоглобіну при анемії); усунення симптомів захворювання (зниження інтенсивності болю в суглобах та ін.); зниження частоти ускладнень або кількості повторних госпіталізацій.

Терапевтична ефективність (effectiveness) — це ефективність ЛП після його реєстрації та виведення на фармацевтичний ринок, що встановлена на великій (понад 10 000 осіб) кількості хворих в умовах реальної клінічної практики при проведенні фармакоепідеміологічних досліджень (див. Фармакоепідеміологія). Найчастіше показниками терапевтичної ефективності є ті, визначення яких є вірогідним та значущим на великій кількості хворих в умовах тривалого терміну, а саме: зниження смертності (напр. загальної або серцево-судинної при гіпертонічній хворобі), підвищення виживаності, збільшення тривалості життя (напр. після хіміотерапії), тобто опосередковані клінічні ефекти.

Безпека (safety) — це частота, кількість і тяжкість побічних ефектів при застосуванні ЛП (напр. при застосуванні натрію диклофенаку виникають порушення з боку ШКТ у близько 30% хворих). Безпеку ЛП необхідно враховувати, оскільки частота, кількість і тяжкість побічних ефектів впливає на вартість фармакотерапії.

Корисність (utility) − показник ефективності медичних технологій, встановлений за поліпшенням якості життя пацієнтів (див. Якість життя) після проведеного лікування.

Комплаєнс (compliance)готовність пацієнта дотримуватися режиму лікування й умов раціонального застосування призначених ЛП (див. Комплаєнс).

Економічна ефективність (benefit)показник ефективності витрат фінансових ресурсів (прибуток на одну вкладену грошову одиницю, див. Фармакоекономічний аналіз — «витрати–вигода (користь)») при застосуванні ЛП або медичних технологій.

Витрати (cost) у Ф. — матеріальні та нематеріальні витрати, пов’язані із застосуванням медичних технологій.

Заснування Ф. як окремої науки в межах охорони здоров’я зумовлене: по-перше, загальною світовою диспропорцією між обмеженими фінансовими ресурсами держав та постійно зростаючими обсягами фінансування галузі охорони здоров’я; по-друге, значним збільшенням кількості ЛП на світовому фармацевтичному ринку та пошуками підходів, які б сприяли їх раціональному використанню та дозволили знизити і оптимізувати, перш за все, бюджетні витрати на охорону здоров’я, а також витрати страхових компаній та пацієнтів на основі аргументованого вибору. Об’єктом Ф. як самостійної прикладної науки є оцінка показника ефективності витрат (співвідношення витрат і ефективності медичних технологій) або вартості одиниці ефективності. Предметом Ф. є результати (наслідки) медичних технологій та фінансові витрати на їх використання.

При проведенні фармакоекономічної оцінки для аналізу клінічних результатів (ефективності медичних технологій) використовують різні джерела інформації: звіти про клінічні дослідження ЛП, звіти лікувально-профілактичних закладів, наукові публікації: статті та огляди, які висвітлюють результати клінічних та фармакоепідеміологічних досліджень ЛП (див. Фармакоепідеміологія), метааналізи (див. Метааналіз), систематичні огляди (див. Систематичний огляд), статистичні дані про споживання ЛП. Для аналізу фінансових витрат використовують чинні на момент дослідження галузеві тарифи та прейскуранти цін на медичні послуги, прайс-листи на ЛП аптечних закладів та фармацевтичних фірм, базуючись при цьому на загальних економічних підходах.

Основними методичними підходами Ф. є методи фармакоекономічного аналізу (див. Фармакоекономічний аналіз), а також інших фармацевтичних наук, серед яких АВС-, VEN- та частотний аналізи. Мета фармакоекономічного аналізу — обґрунтування вибору оптимальної медичної технології на основі показника ефективності витрат. Фармакоекономічні розрахунки дозволяють прогнозувати необхідний обсяг фінансування на різних рівнях, починаючи з конкретних лікувально-профілактичних закладів і закінчуючи загальнодержавним. Провідною ознакою методичного підходу Ф. є комплексність, що полягає у виборі ЛП на основі аналізу безпеки, якості, терапевтичної та економічної ефективності, рівня їх споживання та структури захворюваності населення.

Основним завданням Ф. як складового компонента, що забезпечує функціонування доказової медицини (див. Доказова медицина), є сприяння раціональному використанню ЛП, тобто досягнення максимального клінічного ефекту шляхом застосування дешевших і більш ефективних ЛП.

В умовах упровадження формулярної системи та стандартів медичної допомоги в охорону здоров’я всіх розвинених країн результати фармакоекономічного аналізу є підставою вибору до стандартів та формулярів тільки тих ЛП, використання яких економічно виправдане. Це ЛП, терапевтична ефективність та безпека яких, з одного боку, доведена у фармакоепідеміологічних дослідженнях, з іншого — вони характеризуються оптимальними витратами на одиницю ефективності, що відповідає можливостям Державного бюджету стосовно охорони здоров’я.

Актуальність Ф. підтверджується можливістю використання результатів фармакоекономічного аналізу різними учасниками фармацевтичного ринку. Керівники системи охорони здоров’я та члени формулярного комітету використовують результати фармакоекономічного аналізу для формування оптимального списку ЛП, що дозволяє оптимізувати та знижувати витрати держави на їх використання. Виробники ЛП використовують результати фармакоекономічного аналізу для обґрунтування цінової політики, відбору ЛП у державні переліки ліків і формуляри, витрати на які відшкодовуються державою або закладами соціальної допомоги; керівники аптечних закладів, фармацевтичних фірм — для формування оптимального асортименту та просування ЛП на фармацевтичному ринку; провізори, лікарі — для більш повного використання асортименту зареєстрованих ЛП і призначення їх з урахуванням прогнозованого результату та економічного статусу пацієнта; співробітники науково-дослідних лабораторій — для обґрунтування перспективності та економічної доцільності розроблення і впровадження нових ЛП.

Ф. є механізмом фармацевтичного менеджменту та маркетингу для забезпечення ефективного функціонування охорони здоров’я, а саме медикаментозного забезпечення на засадах сучасної доказової медицини (див. Доказова медицина).

Крыловецкая С.В. Формулярная система — основа оптимизации лекарственного обеспечения // Новая аптека. — 2001. — № 9; Мальцев В.И., Ефимцева Т.К., Белоусов Д.Ю. Методология проведения фармакоэкономических исследований // Український медичний часопис. — 2002. — № 5; Новожилова Е.Б., Васнецова О.А. Современные методы фармакоэкономического анализа // Фармация. — 2003. — № 1; Экономическая оценка эффективности лекарственной терапии (фармакоэкономический анализ) // М.В. Авксентьева, П.А. Воробьев, В.Б. Герасимов и др. — М., 2000; Mauskopf J.A. Why study pharmacoeconomics? // Pharmacoeconomics and Outcomes Research. — 2001. — Vol. 1, № 1.