АНТИМЕТАБОЛІТИ

АНТИМЕТАБОЛІТИ (грец. antі- — проти + metabolë — перетворення) — ЛП, які за рахунок своєї великої активності щодо або структурної наближеності до природних продуктів обміну речовин (метаболітів) можуть заміщати їх у біохімічних реакціях. Однак, маючи певні відмінності в будові молекули, А. не можуть забезпечити подальшого нормального перебігу цих реакцій і зумовлюють зміни процесів обміну речовин.

Класифікація. Найважливіші групи А. складають структурні аналоги вітамінів, гормонів і медіаторів.

Механізм дії. Внаслідок того, що більшість вітамінів є складовими ферментів, уведення А. вітаміну (антивітаміну) в організм призводить до утворення неактивного аналога ферменту, не здатного виконувати властиві для нормального ферменту функції специфічного каталізатора. Як результат, виникають явища, характерні для дефіциту відповідного вітаміну. Сульфаніламіди — аналоги параамінобензойної кислоти, яка є складовою частиною коферментів групи фолієвої кислоти. Лікувальний ефект сульфаніламідів зумовлений тим, що вони включаються до складу коферментів мікроорганізмів і тим самим викликають у них порушення життєво важливих реакцій обміну речовин — синтезу дигідрофолієвої кислоти, необхідної для утворення нуклеїнових кислот, росту та розподілу клітин. Одним з А. гормонів є структурний аналог гормону кори наднирників кортизону — 2-метил-9(α)-фторкортизол. Ця сполука запобігає розвитку атрофії вилочкової залози, фолікулів селезінки та деяких інших патологічних явищ, спричинених кортизоном. Особливу групу А. становлять аналоги пуринових і піримідинових складових нуклеїнових кислот і аналоги амінокислот, з яких утворюються білки. Тіоурацил — структурний аналог урацилу з молекули РНК вірусу тютюнової мозаїки — включається в її структуру, після чого ці атипові віруси втрачають здатність до самовідтворення. Так само діє 6-азаурацил на мікробні клітини, перешкоджаючи включенню природного метаболіту урацилу в їх нуклеїнові кислоти. 6-Азаурацил має також канцеростатичні властивості.

А. можуть застосовуватися як хіміотерапевтичні препарати. У деяких випадках, коли процеси обміну речовин мають патологічний характер, уведення А. може сприяти нормалізації функцій організму. Однак застосування А. як ЛП дуже обмежується тим, що більшість із них є антагоністами метаболітів як мікробних клітин, так і клітин організму людини. У таких випадках застосування А. можливе, якщо мікроорганізм або уражена тканина мають здатність вибірково поглинати і накопичувати А. Напр. можна використовувати аналоги пуринових і піримідинових сполук як канцеростатичні речовини, оскільки тканина пухлини відрізняється інтенсивним обміном речовин, зокрема інтенсивним синтезом нуклеїнових кислот, у результаті чого введений А. здебільшого надходить саме в пухлинну тканину. 5-Фторурацил, який широко застосовується в клініці, при надходженні в пухлину утворює фторуридин тіофосфат, що включається в РНК клітини і заважає її розподілу та функціонуванню. А. широко застосовують також як інсектициди, фунгіциди, для дезінфекції. Напр. гексахлоран являє собою аналог інозиту, що є вітаміном для багатьох рослинних організмів. Побічні ефекти дії А. залежать від біохімічної ролі того природного метаболіту, який вони заміщають. Напр., антивітаміни за умов недостатнього контролю свого застосування можуть викликати відповідний тип авітамінозу.

БМЭ.— М., 1975; РЛС — Энциклопедия лекарств. Изд. 9-е. — М., 2002; Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии ⁄ Под ред. И.М.Перцева. — Х., 2002; Дроговоз С.М., Страшний В.В. Фармакологія.— Х., 2002; Машковский М.Д. Лекарственные средства: В 2 т. − М., 2000;.


Інші статті автора