АНТИГІПОТЕНЗИВНІ ПРЕПАРАТИ

АНТИГІПОТЕНЗИВНІ ПРЕПАРАТИ (гіпертензивні) препарати (лат. antihypotensiva) — ЛП, що сприяють підвищенню системного АТ. А.п., що застосовуються при артеріальних гіпотензивних станах, класифікують: 1) ЛП, що стимулюють судиноруховий центр (аналептики — кофеїн, сульфокамфокаїн, кордіамін); 2) препарати, що тонізують ЦНС і серцево-судинну системи (адаптогени — настойки та рідкі екстракти елеутерококу, заманихи, аралії, женьшеню та ін.); 3) ЛП периферичної судинозвужувальної дії (стимулятори α-адренорецепторів — мезатон, норадреналіну гідротартрат; гормональні препарати — вазопресин; стимулятори ангіотензинових рецепторів − ангіотензинамід); 4) препарати, що підвищують серцевий викид і тонус периферичних судин (стимулятори α- і β-адренорецепторів судин і серця — адреналіну гідрохлорид); 5) кардіотонічні препарати (глікозидні — строфантин, неглікозидні — дофамін, добутамін).

А.п. мають різний механізм дії та фармакологічні властивості. Збуджують судиноруховий та дихальний центри довгастого мозку (аналептики); підтримують тонус судин завдяки забезпеченню фізіологічно активними речовинами та достатньому кровопостачанню (адаптогени); стимулюють α-адренорецептори судин (артеріол і венул) шкіри, підшкірної клітковини, внутрішніх органів черевної порожнини (мезатон); збуджують α- і β-адренорецептори судин та серця (адреналіну гідрохлорид); звужують периферичні судини (вазопресин); стимулюють ангіотензинові рецептори артеріол (ангіотензин); збуджують дофамінові рецептори, у високих дозах α- і β-адренорецептори (дофамін).

Фармакодинаміка. Підвищують активність судинорухового центру, що призводить до судинозвужувальної дії, зростання АТ, а також регуляторних функцій ЦНС, виявляють кардіостимулювальну дію (аналептики). Звужують периферичні судини (за рахунок катехоламінів, що входять до складу БАР), сприяють збереженню структури клітинних мембран, нормалізують обмін кальцію, енергетичний та нуклеїновий обмін (адаптогени). Препарати елеутерококу, женьшеню мають моделюючий вплив на функцію холіно- та адренорецепторів, концентрацію кальцію в серцевому м’язі, підвищують витривалість ЦНС, серця, судин при ішемії міокарда. Мезатон звужує судини, підвищує ударний викид крові, систолічний і діастолічний АТ, викликає рефлекторну брадикардію. Дофамін підвищує загальний периферичний судинний опір, систолічний АТ, силу скорочень серця, зменшує опір ниркових судин, покращує кровообіг і ниркову фільтрацію, пригнічує синтез альдостерону. Ангіотензинамід є амідом ендогенної речовини — ангіотензину ІІ, що утворюється в організмі. Він звужує артеріальні судини внутрішніх органів, шкіри, нирок, стимулює продукцію альдостерону, що призводить до змін електролітного обміну внаслідок затримки іонів натрію й підвищення об’єму екстрацелюлярної рідини. За вазопресорною дією перевищує норадреналін у 40 разів. Прямого впливу на серце та його кровопостачання не має. Внаслідок підвищення АТ і рефлекторного збудження центру блукаючого нерву виникає брадикардія. За рахунок звуження артеріол виникає порушення мікроциркуляції в тканинах.

Показання до застосування: хронічна гіпотензія (аналептики, адаптогени); шок різної етіології, гостра недостатність серця, артеріальна гіпотензія (дофамін); шок, колапс (норадреналіну гідротартрат, мезатон, адреналіну гідрохлорид); шоковий стан у разі ізоволемічного шоку, інфаркту міокарда, легеневої емболії, гострої артеріальної гіпотензії (ангіотензинамід).

Машковский М.Д. Лекарственные средства. — М., 2004; Фармакологія / І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, В.А. Туманов та ін.; За ред. І.С. Чекмана. — К., 2001.