АНТИГЕЛЬМІНТНІ ПРЕПАРАТИ

АНТИГЕЛЬМІНТНІ ПРЕПАРАТИ (лат. antihelminthica < грец. аnti — проти + helmis, helminthos — черв’як, глист), син.: протиглистні препарати — ЛП, які застосовуються для лікування глистних інвазій.

А.п. класифікують за видом гельмінтів, на які діють препарати. Згідно з цією класифікацією виділяють три основні групи А.п.: препарати, які застосовуються при кишкових нематодозах — піперазину адипінат, бефініту гідроксинафтаат (нафтамон), левамізол (декарис), тіабендазол, мебендазол (бантенол), пірантел (гельмінтокс), пірвіній памоат (ванквін), квітки пижма і полину цитварного; препарати, які застосовуються при кишкових цестодозах — ніклозамід (фенасал), аміноакрихін, насіння гарбуза; препарати, які застосовуються при позакишкових гельмінтозах — дитразину цитрат (локсуран), празиквантель (білтрицид), хлоксил.

Механізм дії А.п. полягає в тому, що такі препарати, як піперазину адипінат, бефініту гідроксинафтаат, пірантел, левамізол, аміноакрихін, дитразину цитрат порушують функцію нервово-м’язової системи гельмінтів. Мебендазол і тіобендазол пригнічують обмін вуглеводів, порушують енергетичні процеси у гельмінтів. Також пригнічують енергетичні процеси гельмінтів квітки пижма і полину цитварного. Пірвіній памоат пригнічує аеробне дихання гельмінтів. Ніклозамід та хлоксил сприяють руйнуванню покривних тканин гельмінтів. Празиквантель порушує нормальний потік іонів Na+, K+ i Ca2+ через мембрани клітин у тілі глистів, що викликає спастичний параліч, деструктивні зміни у клітинах гельмінтів, що дає можливість макрофагам проникати в тіло гельмінтів і викликати їх лізис.

Фармакологічний ефект в А.п. — антигельмінтний. Для левомізолу характерний імуностимулювальний ефект, для аміноакрихіну — антипротозойний. Показання до застосування А.п. наведені в таблиці.

Таблиця. Показання до застосування антигельмінтних препаратів

Вид гельмінтозу Застосовуваний препарат
Аскаридоз Левамізол, піперазину адипінат, пірантел, нафтамон, квітки полину цитварного
Ентеробіоз Мебендазол, пірантел, піперазину адипінат, пірвінію памоат, нафтамон, квітки пижма
Трихоцефальоз Мебендазол, нафтамон, тіабендазол
Анкілостомідоз Нафтамон, мебендазол, пірантел
Стронгілоїдоз Бефеніт, тіабендазол, левамізол
Некатидоз Пірантел
Теніоз Ніклозамід, мебендазол, насіння гарбуза, аміноакрихін
Дифілобатріоз Празиквантель, насіння гарбуза, аміноакрихін, ніклозамід
Гіменолепедоз Празиквантель, насіння гарбуза, аміноакрихін, ніклозамід
Шистосоматоз Празиквантель
Філяріатоз Дитразину цитрат
Трематодоз Празиквантель, хлоксил

Крім того, аміноакрихін застосовують для лікування лямбліозу, шкірного лейшманіозу, псоріазу, малярії, червоної вовчанки, а левамізол — для лікування ревматоїдного артриту та інших захворювань (у патогенезі яких лежать первинні та вторинні імунодефіцитні стани, автоімунні захворювання, хронічні й рецидивуючі інфекції).

Практично всі А.п. можуть викликати нудоту і блювання. Меншою мірою цей побічний ефект виражений у мебендазолу. Біль в епігастрії викликають піперазину адипінат, мебендазол, левамізол, ніклозамід, празиквантель. При застосуванні А.п. також може виникнути діарея, алергічні реакції та головний біль. Аміноакрихін при тривалому застосуванні та високих дозах викликає акрихінове сп’яніння й акрихіновий психоз, забарвлює шкірні покрови в жовтий колір. Основними протипоказаннями до застосування А.п. є вагітність і виразкові ураження та інші порушення функції ШКТ. Хворим з органічними ураженнями ЦНС не можна застосовувати піперазину адипінат. Дитразину цитрат не слід застосовувати одночасно зі стероїдними препаратами. Мебендазол не можна поєднувати з левамізолом. Пірантел не слід вживати разом із піперазину адипінатом.

Елинов Н.П., Громова Э.Г. Современные лекарственные средства. — СПб, 2000; Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; Машковский М.Д. Лекарственные средства: В 2 т. — М., 2005. — Т. 1, Т. 2.