ФАРМАЕКОНОМІКА, АБО ФАРМАЦЕВТИЧНА ЕКОНОМІКА

ФАРМАЕКОНОМІКА, АБО ФАРМАЦЕВТИЧНА ЕКОНОМІКА (Pharmaeconomics or Pharmaceutical economics) — інтегральна наука, яка поєднує знання економіки фармації з іншими галузями знань (медициною, соціологією, психологією, математикою, маркетингом та ін.) і досліджує вплив різних чинників на рівень надання населенню фармацевтичної (лікарської) допомоги та стан фармацевтичної галузі в цілому. Ф.е. оперує організаційно-правовими, соціально-економічними, медико-фармацевтичними та фінансовими категоріями, що формуються у процесі пошуку, відкриття, створення, виробництва, контролю якості, маркетингу та реалізації ліків. Вперше визначення Ф.е. на пострадянському просторі дала російська вчена Є.Є. Лоскутова (1994), у вітчизняній фармації — А.С. Немченко, Г.Л. Панфілова (2005). Виникнення терміну Ф.е. є результатом об’єктивного розвитку дисциплін організаційно-економічного напрямку в умовах НТП і суттєвих соціально-суспільних зрушень, що відбулися наприкінці ХХ ст. Формування Ф.е. у сучасній системі знань у самостійну науку є результатом дії об’єктивних зовнішніх і внутрішніх чинників подальшого розвитку фармації та суміжних галузей.

До внутрішніх чинників належать: активний розвиток фармацевтичного ринку (див. Фармацевтичний ринок); розповсюдження ринкових категорій у фармації; комерціалізація фармацевтичної діяльності (див. Фармацевтична діяльність); необхідність гармонізації фармацевтичного законодавства до норм і правил, прийнятих в інших суміжних галузях діяльності; поява значної кількості альтернативних методик лікування та нових форм і методів надання населенню фармацевтичної допомоги (див. Фармацевтична допомога); впровадження концепції відповідального самолікування та фармацевтичної опіки (див. Фармацевтична опіка); необхідність систематизації та стандартизації знань у галузі виробництва, реалізації і раціонального використання ресурсів охорони здоров’я. Серед зовнішніх чинників слід назвати: розвиток медицини та суміжних з нею наук; суттєві зміни соціально-економічних пріоритетів у суспільстві відносно здоров’я та якості життя хворих; посилення ролі держави в гарантії надання якісної фармацевтичної допомоги населенню незалежно від їх матеріального й соціального статусу; необхідність розроблення та впровадження національних програм розвитку системи охорони здоров’я згідно з міжнародними стандартами; посилення впливу соціально-економічних, культурно-освітніх, соціально-психологічних чинників на формування потреби населення у наданні якісної фармацевтичної допомоги; розвиток процесів глобалізації та інтеграції у світовій фармації.

Ф.е. входить до складу навчальних планів фармацевтичних університетів та інших ВНЗ, котрі готують професійні кадри для фармації у таких країнах, як Канада, Словаччина, Фінляндія, Литва та ін.

Об’єктом досліджень Ф.е. є організаційно-правові, соціально-економічні процеси, що відбуваються у фармацевтичній галузі (див. Фармацевтична галузь) у різних аспектах її діяльності, а також фармакоекономічні механізми ціноутворення, страхування, оподаткування, кредитування тощо. Предметом досліджень Ф.е. є організаційно-правові, економічні, соціальні й фінансові категорії, дані системи обліку й звітності закладів фармацевтичної галузі, показники діяльності закладів фармацевтичної галузі, дані ефективності використання обмежених коштів охорони здоров’я, потреба населення у фармацевтичній допомозі тощо. До складових Ф.е. належать: управління (державне, регіональне та галузеве) фармацевтичною діяльністю; організація та забезпечення населення фармацевтичною допомогою; система обліку й звітності; фармацевтичний маркетинг і менеджмент; фармакоекономіка; планування та стратегічне прогнозування фармацевтичної діяльності. Отже, фармакоекономіка, яка досліджує питання раціонального використання ЛП та медичних технологій у цілому, належить до прикладних напрямків Ф.е. Користувачами результатів Ф.е. є організатори охорони здоров’я всіх рівнів, науковці, фармацевтичні й медичні працівники, економісти, представники соціальних служб та гуманітарних організацій тощо.

Васькова Л.Б., Мусина Н.З. Методы и методики фармакоэкономических исследований. — М., 2007; Краснокутский А., Лагунова А. Фармаэкономика. Т. 1. — Системный анализ мирового фармацевтического рынка. — М., 1998; Лоскутова Є.Є. Аспекти формування теоретичних основ фармацевтичної економіки // Фармац. журн. — 1996.– № 1; Немченко А.С., Панфілова Г.Л. Методологія фармаекономічних досліджень ефективності, фармацевтичної допомоги, що надається населенню // Фармац. журн. — 2005. — № 4; Journal of Research in Pharmaceutical Economics. — 2001. — № 4.