АНТАГОНІЗМ

АНТАГОНІЗМ (грец. аnti — проти, протилежний + agon — протиборство, суперництво). Зазвичай виділяють такі види А.: 1. Вид взаємодії лікарських речовин в організмі, внаслідок якої ефекти однієї з них (чи обох) зменшуються або втрачаються. У свою чергу, виділяють: фізичний А. — виникає внаслідок адсорбції речовин на поверхні різних адсорбентів, напр. у разі використання активованого вугілля при глікозидній інтоксикації; хімічний — між речовинами відбуваються хімічні реакції з утворенням фармакологічно неактивних сполук, напр. при отруєнні солями важких металів як антидот застосовують унітіол або трилон Б; фізіологічний (функціональний) — реалізується лише через функціональні системи організму. Залежно від характеру біосубстрату, з яким відбувається взаємодія, фізіологічний А. може бути прямим і непрямим: прямий функціональний А. проявляється у разі дії лікарських речовин на одні й ті ж рецептори, але у прямо протилежному напрямку; неконкурентний прямий виникає, коли речовини впливають на різні ділянки рецептора. При цьому антагоніст діє поза активним центром рецептора — алостерично (грец. аllos — інший + stereos — просторовий); непрямий функціональний — однотипна дія кількох речовин на різні рецепторні структури, що виконують протилежні функції. Напр. напад бронхіальної астми, пов’язаний зі спазмом гладких м’язів бронхів, що викликається стимулювальним впливом гістаміну, серотоніну тощо на відповідні рецептори, можна купірувати застосуванням адреноміметиків, які збуджують β2-адренорецептори. Абсолютний А. спостерігається, якщо ефект сумісної дії речовин менший, ніж ефект кожної з них, коли вони діють окремо. Відносний А. виникає, коли ефект сумісної дії речовин більший, ніж ефекти кожної з них, але менший, ніж сума ефектів тих самих речовин, коли вони діють окремо. Двобічний А. проявляється, коли будь-яка з двох речовин послаблює дію іншої. Напр. при тяжкому отруєнні снодійними препаратами вводять аналептики (бемегрид та ін.) у високих дозах, які значно перевищують найвищі дози. Однак при цьому не виникає отруєння аналептиками, оскільки між цими препаратами, з яких один пригнічує, а інший стимулює ЦНС, виникає двобічний А. Однобічний А. відбувається, коли дія однієї речовини замінює дію іншої, але не навпаки. Напр. тіазидні діуретики зменшують гіпоглікемічну дію похідних сульфанілсечовини. А. як вид взаємодії лікарських речовин широко використовується для усунення їх негативної дії, а також при отруєннях.

2. Одна з форм конкурентних відношень, біологічна несумісність мікроорганізмів різних видів, коли один вид мікроорганізмів пригнічує життєдіяльність іншого за рахунок утворення шкідливих продуктів, що спричиняють його ушкодження або загибель. А. відомий ще з часів Л. Пастера і відображає еволюційно утворені форми боротьби мікроорганізмів за джерела енергії та живлення. А. чітко проявляється в місцях природного місцезнаходження великої кількості видів та типів мікроорганізмів (напр. у ґрунті, ШКТ), які мають однакові поживні та енергетичні потреби. Відомі приклади пригнічення бацил сибірки, коринебактерій дифтерії гемолітичними стрептококами. Молочнокислі бактерії пригнічують ріст грамнегативних ентеробактерій різних видів, у т.ч. й умовно-патогенних, в кишечнику людини і тварини. Багато антагоністів виявлено серед представників родин Pseudomonas, Escherichia, Shigella, Salmonella, які діють переважно на близькородинні бактерії. Такий міжродовий тип А. характерний для більшості систематичних груп бактерій. Специфічний характер антагоністичної активності вузького кола пов’язаний зі здатністю бактерій утворювати білковоподібні речовини, здатні пригнічувати ріст мікробів. Неспецифічний А. визначається різною інтенсивністю росту бактерій в асоціаціях, особливо за умови однакових потреб у джерелах живлення. У штучних умовах може бути відтворено явище вимушеного А., коли одні мікроби змушені живитися за рахунок інших через відсутність інших джерел живлення. А. може бути пасивним та активним. При пасивній формі мікроорганізми швидше утилізують субстрат, лишаючи суперника поживних ресурсів; при активній — конкуренція відбувається до повного знищення. А. характерний для асоціацій бактерій, які формуються природним шляхом у нестерильних порожнинах організму, причому в умовах, оптимальних для фізіологічного розвитку мікробів-антагоністів. У зв’язку з вивченням антагоністичних відносин особливого значення набула спеціальна галузь мікробіології — вчення про антибіотики. Методи вивчення антагоністичної активності базуються на виявленні зон пригнічення росту чутливих бактерій при змішаному культивуванні на щільних середовищах або на виявленні співвідношення кількості колоній антагоніста та індикаторних бактерій, що виросли після посіву суміші в рідкому середовищі. На щільних середовищах використовують методи штрихового посіву та макроколоній. Крайній прояв А. — паразитизм. Паразитичні види живуть за рахунок інших живих організмів, використовуючи їх як джерело живлення, середовище для росту та розмноження.

Біологічний словник / За ред. О.П. Маркевич. — К., 1990; БМЭ. — М., 1978. — Т. 2; Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии / Л.В. Деримедведь, И.М. Перцев, Е.В. Шуванова и др. — Х., 2002; Фармакологія / І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, В.А. Туманов та ін. — К., 2001; Шлегель Г. Общая микробиология. — М., 1987.