АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ

АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ (грец. аnaesthesia — відсутність відчуття, нечутливість + logos — слово, учення) — наука про захист організму від операційної травми та її наслідків, контроль та управління життєво важливими функціями під час оперативного втручання, а також до і після хірургічної операції; знеболювання.

Сучасна хірургія (див. Хірургія) неможлива без А. Виникнувши в ХІХ ст., це вчення сприяло бурхливому розвитку хірургії і переходу її на новий якісний рівень. На сьогодні А., використовуючи досягнення нейрофармакології та точну медичну техніку, дозволяє виконувати тривалі й складні хірургічні операції без значної шкоди для організму хворого. Хірургічна операція — це не тільки біль, але й певною мірою агресія по відношенню до організму пацієнта, що викликає комплекс компенсаторно-пристосувальних реакцій. Під час операцій хворий переживає «операційний стрес». Тому сучасна А. передбачає не тільки усунення болю, але й управління основними функціями організму (напр. штучне вентилювання легень). Об’єктивними критеріями адекватності знеболювання є стабільні показники гемодинаміки (ЧСС, АТ і венозний тиск тощо), нормальний рівень концентрації в крові гормонів, ферментів щодо. Адекватність знеболювання оцінюється за клінічними показниками, а також за даними моніторингового спостереження. Стрес як норма, на хірургічну агресію кількісно не визначена, тому вважається допустимим періодичне відхилення показників параметрів життєдіяльності на 20–25% початкового рівня. За останні роки в А. відзначена тенденція, коли під час операції вводиться велика кількість ЛЗ з метою повної блокади всіх реакцій організму на операційну травму — stress — free anaesthesia.

Усі засоби знеболювання поділяються на загальні (наркоз) та місцеві. Наркоз — штучно викликане зворотне гальмування ЦНС, яке супроводжується відсутністю свідомості, відчуттів, м’язового тонусу і деяких видів рефлексів. Місцеве знеболювання — штучно викликане зворотне усунення больових відчуттів у певній частині людського тіла при збереженні свідомості. Суть місцевої анестезії полягає в блокаді больових імпульсів у ділянці оперативного втручання, яка здійснюється на різних рівнях, починаючи від нервових рецепторів та закінчуючи сегментами спинного мозку. Залежно від рівня блоку виділяють такі види місцевого знеболювання: термінальне (блокада рецепторів), інфільтраційне (блокада рецепторів і дрібних нервів), провідникове (блокада нервів та нервових сегментів), епідуральне і спинномозкове (блокада на рівні корінців спинного мозку). Блокаду больових імпульсів можуть викликати не тільки ЛП, але й фізіологічні чинники (холод, електроанальгезія та ін.).

Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров– М., 1997; Энциклопедический словарь медицинских терминов: В 3 т. / Гл. ред. Б.В. Петровский. — М., 1983.