АНДРАГОГІКА

АНДРАГОГІКА (грец. andros — доросла людина + agogi — керівництво, виховання) — педагогіка дорослих, одна з педагогічних дисциплін, яка займається дослідженням проблем освіти, самоосвіти й виховання дорослих. Завданням А. є опрацювання змісту, організаційних форм, методів і засобів навчання дорослих, використання з цією метою засобів масової інформації; визначення оптимальних інтервалів між періодами інтенсивного навчання, функціонування професійних курсів залежно від характеру виробництва. Становлення А. як самостійної науки відбулося в 1950–1970-х рр. Воно пов’язане з іменами американських вчених М. Ноулза і Р. Сміта, англійського — П. Джарвіса, німецького — Ф. Пьоггелера, голландського — Тю Тен Хаве, польського — Л. Туроса та ін.

А. має давні традиції та історію. Відомі давні школи навчання дорослих Конфуція, Лао-цзи, Сократа, Платона. Як самостійний вид освіти створилася в ХІХ ст. (Данія, Англія, Франція, Німеччина, наприкінці століття — Росія). У 60–70 рр. ХХ ст. у США, Франції, Великобританії, ФРН, Швеції, Японії, Іспанії було вжито надзвичайних заходів щодо розвитку професійної освіти дорослих. Для цього ухвалили відповідні законодавчі акти, які визначали шляхи розвитку, джерела фінансування, підтримку освіти дорослих. Проблему розвитку А. розглядали на спеціальних міжнародних конференціях в Монреалі (1960), Токіо (1972), Парижі (1985), серед найважливіших питань Генеральної асамблеї Юнеско в Найробі (1975).

Андрагогічна модель навчання у фармації та медицині складається зі свідомого прагнення людини до самореалізації, самостійності, самоуправління. Людині належить основна роль у процесі навчання; вона має життєвий досвід (побутовий, професійний, соціальний), який може бути джерелом навчання як самої людини, так і колег; людина навчається для вирішення важливої життєвої проблеми і для досягнення конкретної мети; розраховує на негайне використання отриманих під час навчання вмінь, навичок, знань. Навчальна діяльність значною мірою визначається часовими, просторовими, побутовими, професійними, соціальними факторами, які можуть обмежувати процес навчання або сприяти йому; процес навчання організований на всіх етапах: планування, реалізація, оцінювання, корекція.

Андрагогічні принципи навчання у вищих фармацевтичних закладах освіти — основні принципи, що визначають специфіку навчання дорослих. До них належать пріоритет самостійного навчання; принцип спільної діяльності, ґрунтування на досвіді того, хто навчається, індивідуалізація навчання; системність навчання, контекстність навчання, актуалізація результатів навчання; ефективність навчання, розвиток освітніх потреб, усвідомлюваність навчання.

Форми освіти дорослих широко використовують у підготовці кадрів для фармацевтичної галузі: професійно-технічна освіта; середня професійна освіта (заочні середні професійні навчальні заклади, вечірні та заочні відділення денних середніх професійних навчальних закладів); вища освіта; післядипломна освіта; а також у неформальній освіті — професійно спрямовані й загальнопросвітницькі курси навчання; курси інтенсивного навчання дорослих (вечірня і заочна форми).

 Гончаренко С. Український педагогічний словник. — К., 1997; Подласый И.П. Педагогика. — М., 2000.