АМІ ВЕЛИКА

АМІ ВЕЛИКАAmmі majus L. (грец. ammi — назва рослини і лат. major, majus — великий) — рослина родини селерових (Apiaceae); рос. назва: амми большая. У дикорослому вигляді поширена здебільшого в Середземномор’ї. На півдні СНД — окультурена. Однорічна або дворічна трав’яниста рослина з голим, прямим, округлим борозенчастим гіллястим стеблом 50–100 см завв. Листки двічі-, тричіперисті, з широкими ланцетними частками, суцвіття — складні зонтики на довгих квітконосах до 10 см, у поперечнику містять до 50 променів різної довжини, при дозріванні стискаються у «гніздечка». Квітки дрібні, пелюстки білі. Плід — вислоплідник, який розпадається на два мерикарпії. Цвіте з кінця червня—липня і до вересня. Плоди дозрівають у вересні. Ще в Стародавньому Єгипті хворі з «білими плямами» вживали внутрішньо потовчене насіння амі великої і потім піддавали шкіру сонячному опроміненню. Про лікувальні властивості А.в. було відомо ще в XІІІ ст. Арабські лікарі застосовували її для лікування лейкодермії. Лікарською сировиною є плоди А.в. — Fructus Ammi majoris, які заготовляють у період масового дозрівання плодів на центральних зонтиках. Для медичних потреб рослину культивують. Врожай плодів — 0,7–1,2 т/га. Основними діючими речовинами А.в. є фурокумарини. А.в. містить вуглеводи і споріднені сполуки, зокрема маніт — 0,86%. Плоди містять ефірну олію — 0,08%, у складі якої є: (±)-піперитон, неідентифікований циклічний спирт, фурокумарини (бергаптен, ксантотоксин, мармезинін, імператорин, мармезин, ізоімператорин, ізопімпінелін, амірин, амінол, алоімператорин, дигідроороселон, умбеліпренін), флавоноїди (ізокверцитрин, 7–0-глюкозид кемпферолу, 7-О-глюкозид кверцетину (кверцимеритрин)), жирна олія (8,9–19,4%), у складі якої є кислоти (міристинова, пальмітинова — 4%, стеаринова — 1%, петрозелінова — 57,8%, олеїнова — 28,2%, лінолева — 7,6%, ліноленова), фосфоліпіди (фосфатидилсерин, лецитин). У коренях виявлені поліацетиленові сполуки; кумарини (мармезин, ксантотоксин (8-метоксипсорален), ізопімпінелін, бергаптен), у надземній частині — флавоноїди (ізорамнетин, кверцетин, моно- і диглікозиди кверцетину, моно- і диглікозиди кемпферолу); стебла містять кумарини (мармезин, ксантотоксин, ізопімпінелін, бергаптен), флавоноїди (3-О-глюкозид і 3-О-рутинозид ізорамнетину (нарцисин)). Листки містять кумарини (умбеліферон, мармезин, ксантотоксин, ізопімпінелін, бергаптен, ізоімператорин), флавоноїди (3-О-глюкозид і 3-О-рутинозид ізорамнетину); суцвіття містять кумарини (мармезин, ксантотоксин, ізопімпінелін, бергаптен, ізоімператорин, імператорин (8-ізопентенілоксипсорален)); квітки містять флавоноїди (ізорамнетин, моно- і диглікозиди кемпферолу).

З плодів виготовляють препарат Аміфурин, до складу якого входять фурокумарини бергаптен, ксантотоксин та ізопімпінелін. Це препарат з порівняно невисокою гострою токсичністю, відсутністю місцевоподразнювальних властивостей і суттєвого впливу на АТ, діяльність серця, частоту і ритм дихання; дещо тонізує матку і кишечник. Препарат виявляє фотосенсибілізувальну дію та невелику спазмолітичну активність і в поєднанні з дозованим УФ- опромінюванням використовується для лікування вітиліго, псоріазу, гніздового і тотального облисіння, оскільки сенсибілізує шкіру до дії світла і стимулює утворення меланоцитами пігменту меланіну. Сума кумаринів виявляє слабку протипухлинну активність. Екстракт має гіпотензивну та антиревматичну дію, використовується при метеоризмі.

Літ.: Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Rutaceae — Elaeagnaceae. — Л., 1988; Растительные лекарственные сред­ства / Н.П. Максютина, Н.Ф. Комиссаренко, А.П. Прокопенко и др. — К., 1985.