АМЕНОРЕЯ

АМЕНОРEЯ (грец. a — заперечення, men — місяць + rhoеa — течія) — відсутність менструацій протягом 6 міс і більше. Менструації 1 раз на 2–3 міс називаються олігоменореєю. А. може бути фізіологічною — до статевого дозрівання, у період вагітності, лактації та менопаузи. Тимчасова, минуща А. спостерігається у період статевого дозрівання та клімаксу. Після настання першої менструації між наступними менструальними кровотечами можуть бути значні перерви. Якщо ритм менструацій не встановлюється протягом року, А. вважається патологічною. У клімактеричний період фізіологічну А. варто диференціювати від кровотеч внаслідок новоутворень. Відсутність менструацій у жінок віком старше 18 років — первинна А.; припинення менструацій, що проходили раніше (хоча б 1 раз), — вторинна А. У клініці виділяють А. справжню і несправжню (приховану). Несправжня А. буває при різних видах гінатрезії: атрезії цервікального каналу, після внутрішньоматкових втручань або аборту, при атрезії піхви і дівочої пліви вродженій або внаслідок перенесеної дифтерії. У цих випадках немає зовнішніх проявів менструацій, тобто кровотечі зі статевих органів, але менструальна кров накопичується в матці або піхві. Справжня А. — один з проявів порушення менструального циклу, зумовленого різними функціональними та органічними захворюваннями. Залежно від рівня ураження в системі гіпоталамус — гіпофіз — яєчники — матка прийнято розрізняти гіпоталамічну, гіпофізарну, яєчникову та маткову форми А. Виділяють також і А., зумовлену порушенням функції кіркової речовини надниркових і щитовидної залоз.

Гіпоталамічну А. (частіше — функціонального і рідше — органічного характеру) виявляють у 60% випадків. Усі види гіпоталамічної А. завжди виникають при вторинному залученні в патологічний процес аденогіпофізу. При цьому знижується його гонадотропна функція. До цього типу А. належать: психогенна А. — виникає внаслідок стресів (смерть близьких, катастрофа, воєнні дії, конфлікт, переляк тощо); А. при синдромі Кіарі — Фроммеля; А. при несправжній вагітності; А. внаслідок виснажливих захворювань та інтоксикації з відновленням менструацій при видужанні; А. при адипозогенітальній дистрофії або хворобі Пехкранца — Бабінського — Фреліха; А. при синдромі Лоренса — Муна — Бідля, зумовлена вадами розвитку та порушенням відповідних функцій мезенцефалону. Може бути спадковою. На відміну від гіпоталамічної, гіпофізарна А. часто має функціональний характер та переважно органічне походження. Виникає внаслідок втрати більшої частини секреторної тканини аденогіпофізу із заміщенням її сполучною тканиною (синдром Шихена, хвороба Сіммондса) — клінічно проявляється пангіпопітуїтаризмом, або внаслідок розвитку пухлини аденогіпофізу з ураженням базофільних чи ацидофільних клітин — клінічно проявляється акромегалією або хворобою Іценка — Кушинга через зниження гонадотропної функції (частковий гіпопітуїтаризм). Яєчникова А. частіше зумовлена генетично, рідше — набута. Залежно від вираженості генетичних або ензимних порушень розрізняють такі види А.: дисгенезія гонад або синдром Тернера — первинний дефект розвитку яєчникової тканини, зумовлений вадами розвитку або неповним набором хромосом (XO), внаслідок чого відзначають вроджену відсутність яєчників; при первинній яєчниковій недостатності з частковим збереженням яєчникової тканини (вродженій або після тяжких інфекційних захворювань у дитячому віці, або оваріотомії); при передчасній яєчниковій недостатності (ранній клімакс); як наслідок тестикулярної фемінізації; при склерокистозі яєчників (синдром Штейна — Левенталя); при гормональних пухлинах яєчника (аренобластоми, ліпідоклітинні пухлини, пухлини з клітин воріт яєчника тощо). Маткова форма А. зумовлюється патологічними змінами, що первинно виникають в ендометрії, або вродженою відсутністю матки. Вона також може бути спричинена туберкульозним ендометритом, травмою при вишкрібанні порожнини матки під час аборту або після пологів, внутрішньоматковим уведенням джерел іонізуючого випромінювання.

Пряма дія іонізуючого випромінювання на яєчники викликає так звану променеву А. Дози понад 700 Бер зумовлюють стійку А. Звичайно цей тип А. є наслідком променевої кастрації. У зв’язку з порушенням функції щитовидної залози А. може бути викликана гіпертиреозом з пригніченням не тільки тиреотропної, а й гонадотропної функції гіпофізу. Прискорене виведення при цьому гонадотропінів та естрогенів пригнічує стимулювальну дію гонадотропінів на яєчники, а естрогенів — на ендометрій. А. при адреногенітальному синдромі зумовлена надлишковим вмістом у крові АКТГ, який знижує гонадотропну функцію гіпофізу, викликає вторинний гіпогонадизм та гіперплазію кори надниркових залоз. Для нормалізації менструації необхідне ретельне обстеження з метою виявлення причин А. та лікування основного захворювання. Фармакотерапія А. залежить від її форми і переважно включає призначення статевих гормонів, антитиреоїдних препаратів, бромокриптину, токоферолу, гомеопатичних препаратів тощо.

 БМЭ. — М., 1974; Сметник Л.П., Тумилович Л.В. Неоперативна гінекологія. — Х., 2001.