АМЕБОЇДНИЙ РУХ

АМЕБОЇДНИЙ РУХ (грец. amoibe — зміна, eidos — вид) — рух деяких клітин і найпростіших організмів, що відбувається шляхом випинання та утягування виростів цитоплазми, які називаються псевдоніжками, або псевдоподіями. За допомогою А.р. здійснюється переміщення клітин по твердому субстрату, уривчасті рухи клітин, зважених у водному середовищі, а також захоплення оформлених харчових часток (фагоцитоз). А.р. характерний для багатьох клітин, таких як амеби і макрофаги. У цитоплазмі амеби можна виділити кілька різних ділянок. Ектоплазма — периферична частина цитоплазми — знаходиться безпосередньо під клітинною мембраною. Усередині розташована ендоплазма, що є в’язкопружною і має подвійну променезаломлюваність. У передній частині клітини знаходиться псевдоподія. Ендоплазма в цій частині клітини перетворюється в ектоплазму, імовірно, внаслідок скорочення: ендоплазма і ектоплазма утворюють тут один загальний, безперервний гель, і коли на периферії фронтальної ектоплазми відбувається скорочення, ендоплазма втягується в неї. Прямі спостереження підтверджують в’язкопружність ектоплазми і ендоплазми. Низькою в’язкістю характеризуються в амебоїдній клітині лише погранична зона між екто- і ендоплазмою і невелика ділянка у хвостовій частині, де перетворення ектоплазми в ендоплазму супроводжується короткочасним розрідженням ектоплазматичного матеріалу. Ці процеси регулюються переважно шляхом зміни концентрацій вільного кальцію й АТФ. У тих ділянках, де є АТФ і велика кількість кальцію, відбувається скорочення, а там, де багато АТФ, але мало кальцію, спостерігається релаксація; усередині ендоплазми, імовірно, є обмежена кількість кальцію й АТФ. Завдяки такій регіональній активності амебоїдна клітина може спрямовано переміщуватися за умови, що певні її частини прикріплені до субстрату. Без прикріплення клітина лише коливається і змінює форму, а спрямованого руху не відбувається. Форма амебоїдної клітини — результат локальної скорочувальної активності. Рух амебоїдних клітин регулюється клітинною мембраною. У лейкоцитів найбільш чутливий до хемотаксичних факторів провідний край; клітини неухильно рухаються в напрямку до хемотаксичних сигналів.

 Ганонг В.Ф. Фізіологія людини. — Львів, 2002; Фултон А. Цитоскелет. Архитектура и хореография клетки. — М., 1987.