АМБРОЗІЯ

АМБРOЗІЯ — Ambrosia L. (грец. ambrosia — амброзія, амвросія, у давньогрецькій міфології — їжа богів, що давала безсмертя) — рід однорічних і багаторічних трав’янистих рослин родини Айстрових (Asteraceae Dumort.). В Америці поширені понад 30 дикорослих видів, у СНД — 4. Найбільш поширений вид — А. полинолиста — A. artemisiifolia L., рос. назва — амброзия полыннолистная; нар. назва — пахно нехворощате. Однорічна трав’яниста рослина з густим щетинистим опушенням. Стебла прямостоячі, розгалужені, борозенчасті до 250 см завв. Листки 4–15 см завд., зверху зелені голі, знизу сіро-зелені опушені; нижні — супротивні, черешкові, двоперистороздільні; верхні — чергові, сидячі, перистороздільні. Кошики одностатеві — тичинкові з жовтими квітками, зібраними по 8–15 у колосоподібне суцвіття; маточкові — з квітками без оцвітини по 1–3 у пазухах верхніх листків або біля основи тичинкових суцвіть. Плід — сім’янка. Цвіте у серпні–жовтні. А.п. випадково завезена з Америки. Поширилась майже по всій території України. Росте в посівах різних культур, а також обабіч доріг і на берегах річок, на залізничних насипах, засмічених місцях. Злісний карантинний бур’ян.

У надземній частині А.п. виявлені сесквітерпеноїди: дигідропартенолід, псилостахіїн, куманін, перувін, дигідрокуманін, артемізіїфолін, діацетат куманіну, коронопілін — 0,16%, 4-оксо-3,4-секоамброзанолід-6,12-ова-3 кислоту, 8-ацетокси-3-оксопсевдогваянолід-6,12, 4-гідрокси-3-оксопсевдогваянолід-6,12, амброзієва кислота; ефірна олія — 0,14%: a-пінен, b-пінен, сабінен, лимонен, 1,8-цинеол, g-терпінен, п-цимол, терпіненол-4, цис-артемізіакетон, трансартемізіакетон, метилхавікол, борнеол, камфора, борнілацетат, артемізієвий спирт, гераніол, каріофілен, гумулен; флавоноїди: кверцетин, ізокверцитрин, ізорамнетин; жирна олія — понад 18% (в насінні). У пилку виявлено сесквітерпеноїди, зокрема амброзієву кислоту; в коренях — поліацетиленові сірковмісні сполуки.

В експерименті встановлено антигонадотропну, протизаплідну, антибактеріальну, протистоцидну і цитотоксичну дії. Пилок А.п. високоалергенний. Потрапляння його на слизову оболонку носа чи кон’юнктиву очей спричиняє сінну пропасницю з астматичними симптомами. Для розвитку захворювання досить 40–50, а інколи навіть 3–5 зерен пилку. Препарати з пилку А.п. застосовують при амброзійному та соняшниковому полінозі. У народній медицині використовують надземну частину рослини внутрішньо як в’яжучу, жарознижувальну, антигельмінтну, а зовнішньо — як антисептичну ЛРС. Алергенну дію виявляє пилок А. безкрилої — A. aptera DC. і А. трироздільної — A. trifida L., які також ростуть в Україні.

БСЭ. — М., 1969. — Т. 1; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейство Asteraceae (Compositae). — СПб, 1993.