АЛТЕЯ

АЛТEЯ (Althaea) (грец. Altos — ліки, або altome — зцілювати, загоювати) — рід трав’янистих рослин родини Мальвових (Malvaceae). Близько 12 видів поширено у помірній зоні Європи та Азії, з них у СНД — 8. А. лікарська — A. officinalis L. (грец. althaia — назва рослини у Теофраста і Діоскорида; лат. officinalis — лікарський, аптечний; рос. назва — алтей лекарственный), росте у лісостеповій та степовій зонах СНД, майже всюди — в Україні та Білорусі, у середній і південній смугах європейської частини Росії, у Криму, на Кавказі. Культивується.

Багаторічна трав’яниста рослина з коротким товстим кореневищем, від якого відходять циліндричні товсті придаткові корені 10–25 см завд. і до 2 см у діаметрі, з тонкими корінцями. Поверхня коренів поздовжньо-борозенчаста; злам у центрі зернисто-шорсткуватий, зовні волокнистий з відшарованими довгими м’якими луб’яними волокнами. Колір коренів зовні світло-брунатний, на зламі білий або жовтувато-білий. Стебло пряме, 0,6–1,5 м завв., малорозгалужене, округле, сірувато-зелене, не більше 8 мм у діаметрі, з поздовжніми борозенками, опушене. Бічні пагони незадерев’янілі, мають листя. Листки чергові, черешкові, бархатисто-опушені з обох боків, сірувато-зелені, з нерівномірно зубчастими краями; нижні — яйцеподібні, п’ятилопатеві, верхні — довгасто-яйцеподібні, трилопатеві, іноді майже трикутні, 2–10 см завд. і 1–9 см завш. Квітки в пазухах листків на коротких квітоніжках, у верхній частині стебла — суцвіття колосок. Віночки з 5 зворотнояйцеподібними пелюстками мають рожевий, іноді червонуватий колір. Плід — схізокарпій, калачики схожі на диски, які при дозріванні розпадаються на окремі плоскі бобоподібні сім’янки. Цвіте і плодоносить у липні–вересні; плоди визрівають у вересні–жовтні. А.л. росте на левадах, при дорогах, на луках, берегах річок, зрідка серед чагарників і на узліссях.

Використовують корені — Radices Althaeae officinalis — і траву А.л. — Herba Althaeae officinalis. Корені заготовляють восени під час дозрівання плодів (у вересні–жовтні) або навесні до початку вегетації (березень–квітень). Сировину розкладають тонким шаром і сушать при температурі 45–60 °С.

Основними діючими речовинами А.л. є вуглеводи. До складу коренів входять полісахариди — до 35%; слиз (глюкан, арабіногалактан); пектини (кислий галактуронорамнан), крохмаль (до 37%); азотвмісні сполуки (бетаїн 4%); жирна олія — 1,7%; мікро- та макроелементи (Mn, Сu, Zn, Со, Cr, Al, V, Se, Nі, I, Fe, Se, К, Ca, Mg). Трава містить вуглеводи — до 10%: слиз (глюкан, арабіногалактан, уронові кислоти), пектини, флавоноїди (глікозиди кемпферолу, кверцетину й діосметину), кумарин (скополетин), фенолкарбонові кислоти, ефірну олію, вітаміни (каротин, аскорбінова кислота), каучукоподібні речовини.

Препарати А.л. (порошок кореня, настій, екстракти, сироп, грудний збір, мікстури від кашлю) мають обволікаючу, відхаркувальну, муколітичну, протизапальну та знеболювальну дію. Призначають їх при захворюваннях ВДШ (бронхітах, трахеїтах), хворобах травного тракту (виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, гастритах, колітах). З трави виготовляють препарат Мукалтин, який застосовується як відхаркувальний препарат при застуді та інших гострих і хронічних захворюваннях горла та ВДШ. Корені А.л. також використовують у кулінарії, квіти — для фарбування вовни.

Дозволена до застосування в медицині також А. вірменська — A. armeniaca Ten., поширена на Кавказі, у передгір’ях Середньої Азії. Застосовується аналогічно до А.л.

 Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб, 2002; European Pharmacopoeia. — Strastburg, 2001.