АЛОЕ

АЛOЕ (Aloe) (грец. aloe — запашне дерево для куріння) — рід багаторічних трав’янистих вічнозелених рослин родини Асфоделієвих (Asphodelaceae), які іноді відносять до Лілійних (Liliaceae). Ксерофітні сукуленти. Відомо близько 250 видів роду, розповсюджених у сухих зонах Африки, на Маскаренських островах, Мадагаскарі, на Півдні Аравійського півострова. З промисловою метою А. широко культивується в Центральній Америці (вид Aloe vera L.). Природні зарості експлуатуються в Південно-Африканській Республіці (вид A. ferox). У закритому ґрунті в Грузії (Аджарія) та в районі Одеси культивується А. arborescens Mill. (від лат. arborescens — деревовидне), столітник; рос. назва: алоэ древовидное. Стебло відносно коротке, дерев’янисте, кільчасте, густо вкрите черговим листям. Листки зеленувато-сизі, гладкі, матові, соковиті, сидячі, мечоподібно-видовжені із загостреною верхівкою і шипуватим краєм. Квітки великі оранжеві дзвоникоподібні, трубчасті, зібрані в китицю. Плід — тригранна, майже циліндрична коробочка. Насіння багаточисленне сірувато-чорне тригранне. У культурі цвіте у зимові місяці, але нерегулярно, при цьому насіння не утворюється. Широко розповсюджене як кімнатна декоративна культура. Теплолюбна, при температурі +1–3 °С гине.

Офіцинальною сировиною А. є свіжі листки (Folia Aloёs arborescentis recens), сухі листки (Folia Aloёs arborescentis siccum), бічний пагін А. свіжий (Cormus lateralis Aloes arborescens recens) і сік з них (див. Сабур). Листки відокремлюють від рослини разом з піхвами, роблячи маленький надріз біля основи листка. Зрізають нижні й середні листки, які досягли 15 см у довжину. Переробляють листя і пагони у свіжому вигляді протягом доби після їх збирання.

Основними діючими речовинами А. є антраглікозиди — 2,8–3,3%: барбалоїн — 10-глюкопіранозид алое-емодин-антрону, алое-емодин (≈1,7%), наталоїн, рабарберон тощо; смолисті речовини — до 20%, серед яких ідентифіковано алоезин А (С-глюкозид похідного хромону), алоенін А і В:

Aloe_1.eps
Алое-емодин

Aloe_2.eps
Барбалоїн

Aloe_3.eps
Алоезин

Aloe_4.eps
Алоенін А — R1=H, R2=Glu
Алоенін В — R1=Glu, R2=Glu-n-кумароїл

каротиноїди — 200 мг/кг (у перерахунку на суху сировину), аскорбінову кислоту (вітамін С) — 87,3–119 мг /%; сліди ефірних олій; мікроелементи: K, Mg, Cu, Se, Zn, Li, Ba.

У медичній практиці використовується низка препаратів з А.: сік алое (Succus Aloes) містить 80% соку, зібраного зі свіжих листків А. Застосовується зовнішньо при лікуванні ран, опіків, запаленнях шкіри, при хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, ентероколіті, запорі. Застосовують також препарати з біостимульованих листків: екстракт алое рідкий (Extractum Aloes fluidum), екстракт алое рідкий для ін’єкцій (Extractum Aloes fluidum pro injectionibus), лінімент алое (Linimentum Aloes). Біостимуляцію за методом В.П. Філатова проводять так: свіжозрізані листки промивають водою і витримують у темряві при температурі 4–8 °С (у холодильнику) протягом 12–15 діб. При цьому утворюються так звані біостимулятори, які мають здатність активувати процеси обміну у відмираючих тканинах. Екстракти А. з біостимульованих листків застосовують в офтальмології, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, бронхіальній астмі тощо. Лінімент А. застосовують зовнішньо при опіках і лікуванні уражень шкіри при променевій терапії. Сироп А. із залізом (Sirupus Aloes cum ferro) містить сироп із соку А. і стимулює кровотворення, застосовується при гіпохромній анемії. Таблетки А., вкриті оболонкою (Tablettae Aloes obductae), містять подрібнені консервовані листки А., застосовуються як біогенний стимулятор при лікуванні захворювань очей.

До Європейської Фармакопеї входить сухий екстракт А. (Aloes extractum siccum normatum), отриманий з барбадоського чи капського А. (A. barbadensis Miller., A. ferax Miller.) або їх суміші, який містить 19–21% антраценпохідних у перерахунку на барбалоїн, та сабур барбадоський і капський. БТФ включає барбадос-А. і кап-А. (капське) як стимулювальну і проносну ЛРС. В азіатській медицині застосовують листки і смолу з A. vera L. У гомеопатії знайшли застосування A. arborescens L., A. vera L., A. africana Mill. Проносні препарати з А. протипоказані в останні місяці вагітності, при гемороїдальних і маткових кровотечах, оскільки вони можуть провокувати кровотечі внаслідок приливу крові до органів черевної порожнини. Не рекомендується вживати при захворюваннях печінки, нирок, сечового міхура, при серцево-судинних захворюваннях, гіпертонічній хворобі та людям віком старше 40 років.

 БСЭ. — М., 1975. — Т. 1; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб, 2002; Anthrones from Aloe barbadensis / Rubeena Saleem, Shaheen Faizi, Farhat Deeba et al // Phytochemistry. — 1997. — Vol. 45, № 6; European Pharmacopoeia. — Strasburg, 2001.