АЛЕЛІ

АЛЕЛІ (грец. allelon — взаємно) — різні форми стану гена, що займають у гомологічних, парних хромосомах ідентичні ділянки і визначають спільність біохімічних процесів розвитку тієї чи іншої ознаки. Кожен ген може знаходитися принаймні у двох алельних станах, зумовлених його структурою. Наявність алельних генів зумовлює фенотипічні відмінності особин. У первісному значенні термін А. означав тільки гени, що визначають пару альтернативних ознак та успадковуються згідно із закономірностями Менделя. Незважаючи на те, що терміни «ген» і «А.» повинні бути синонімами, А. вживають для позначення певного різновиду гена. Поняттям «ген» позначають локус хромосоми як такий незалежно від кількості існуючих А. цього гена. У кожній з гомологічних хромосом може розташовуватися лише один алель певного гена. Оскільки диплоїдні організми мають по дві хромосоми кожного типу (гомологічні хромосоми), то в клітинах цих організмів присутні по два А. кожного гена. Алельна пара складається при заплідненні з ідентичних або неідентичних А. У першому випадку мають на увазі А. у гомозиготному, у другому — у гетерозиготному стані. Крім цього, у чоловічих диплоїдних організмів А. можуть бути виявлені в гомозиготному стані. Це зумовлено тим, що у людини пара статевих хромосом (X- і Y-хромосоми) не є гомологічною. У результаті цього в тих випадках, коли алельна пара не може бути складена, прояв генів не залежить від того, домінантні вони чи рецесивні. Індивіда, що має один або кілька таких неспарених генів, але диплоїдного за іншими генами, називають гомозиготним. Ген, що зазвичай виявляється в природі і забезпечує нормальний розвиток і життєздатність організму, називають нормальним алелем, або алелем дикого типу. Нормальний алель може мутувати. У результаті низки послідовних мутацій може виникнути серія А.

 БМЭ. — М., 1975. — Т. 1; Цитогенетические основы жизнедеятельности / Под ред. Г.Ф. Жегунова. — Х., 2002.