АКТИВИ

АКТИВИ (лат. activus — діяльний) — господарські засоби (ресурси), що контролюються підприємством за результатом минулих подій, використання яких очікувано приводить до збільшення економічної вигоди. Для ефективного управління ФП потрібна інформація про господарські засоби, які знаходяться в розпорядженні підприємства, їх розміщення і функціонування, а також про джерела їх утворення і цільове призначення. Господарські засоби розподіляються на групи за складом і розміщенням, за функціональною участю в процесі діяльності, за джерелами утворення і цільовим призначенням. А. ФП за складом і розміщенням розподіляють на: засоби виробництва; засоби у сфері обігу; засоби невиробничої сфери; засоби, що відволікаються; засоби для обслуговування обігу активів (торговельні приміщення, склади, ваговимірні прилади тощо). До А. належать також витрати поточного або попереднього звітного періодів (напр. витрати на освоєння нових ЛП, передплата за товари та послуги). Засоби виробництва — це сукупність предметів та засобів праці. Засоби праці відрізняються тим, що протягом тривалого часу використовуються в процесі виробництва, не змінюють свою натуральну форму, за ступенем зносу їх вартість закладено в собівартість знову створеного продукту. Засоби виробництва (за винятком малоцінного інвентаря та швидкозношуваних предметів) називають основними засобами. Основні засоби згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 7 — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою їх використання в процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких >1 року (або операційного циклу, якщо він триває >1 року). Відповідно до закону про оподаткування основні засоби поділяють на 4 групи: І група — будівлі та споруди, житлові будинки, їх частини (квартири, місця загального користування); ІІ — транспортні засоби, меблі, побутові прилади, інструменти, інші прилади та інвентар, ЕОМ та інші машини; ІІІ — інші пристрої; ІV — персональні комп’ютери. Предмети виробництва (сировина, матеріали, комплектуючі вироби та ін.), на відміну від засобів виробництва, беруть участь у процесі виробництва однократно, повністю використовуються в процесі одного виробничого циклу, їх вартість закладається у собівартість знову створеного продукту. Засоби невиробничої сфери — засоби, що безпосередньо не використовуються в процесі виробництва, призначені для обслуговування соціально-культурних потреб населення.

Класифікація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. Основні засоби: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будівлі та споруди; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади та інвентар; робоча й продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби.

За функціональною участю в процесі діяльності А. поділяють на необоротні та оборотні. Необоротні матеріальні А.: бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи. До оборотних А. належить готова продукція, виготовлена підприємством і призначена для реалізації (товарна продукція, у т.ч. ЛП та інші фармацевтичні товари), грошові кошти (найбільш ліквідні активи), що знаходяться в касі підприємства, на поточному, валютному та інших рахунках у банках, і засоби в розрахунках (заборгованість інших підприємств, організацій і осіб даному підприємству, напр. заборгованість аптечних підприємств за відвантажену їм продукцію). В аптечних закладах оборотні А. становлять 70–75% вартості господарських засобів. Особливістю їх обліку є виокремлення з групи товарно-матеріальних цінностей товару, який призначається для реалізації, та інших активів: тари, ЛРС, допоміжних та інших матеріалів (паливо та ін.), що можуть бути переведені аптеками в товар (операція оформляється актом про переведення відповідної групи товарно-матеріальних цінностей у товар). Засоби відкликані — засоби, вилучені з основної діяльності підприємства, але протягом певного часу (як правило, до кінця року) знаходяться на його балансі. Нематеріальні А.це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані, тобто відокремлені від підприємства, утримуються підприємством з метою використання >1 року (або одного операційного циклу, якщо його тривалість >1 року) для виробництва, торгівлі, з адміністративною метою або для надання в оренду іншим особам. Групи нематеріальних А. — право користування природними ресурсами, майном, право на знаки для товарів і послуг, на об’єкти промислової власності, авторські, суміжні з ними права, гудвіл (репутація, зв’язки, способи маркетингових досліджень, сприятливе місце розташування тозо), інші нематеріальні активи (див. Активи нематеріальні). А. позаоборотні — вилучені підприємством з господарського обороту власні кошти, які не відображені в бухгалтерському балансі: поточні вилучення оборотних засобів; основні засоби, передані філіалам та підрозділам підприємства, компанії тощо. А. резервні — найважливіші елементи платіжного балансу, що використовуються для зовнішньоекономічних рахунків країни, зокрема для покриття дефіциту платіжного балансу: монетарне золото, «спеціальні права запозичення», іноземна валюта, резервна позиція в МВФ та інші вимоги. А. фінансові — сукупність фінансових ресурсів фізичних або юридичних осіб: готівка, депозити в банку, чеки, цінні папери, розрахункові документи для відряджень, грошові документи, фінансові вкладення, вклади в інші підприємства. А. фірми неречові: добра репутація фірми, завдяки якій вона має багато постійних споживачів або клієнтів; психологічна схильність покупців до характерних ознак товарів підприємства (лікарська форма, спосіб застосування).

Аудит. — К., 2000; Бухгалтерський облік і аудит в аптеках / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. — Житомир, 2002; Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях / Под ред. Н.В. Кужельного. — К., 2003; Економічна енциклопедія. У 3 т. — К. — Тернопіль, 2000; Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: нормативна база. — Х., 2001.