АКВАМЕТРІЯ

АКВАМЕТРІЯ (лат. aqua — вода + грец. metria — вимір, вимірювання) — кількісне визначення води за допомогою фізичних, хімічних, фізико-хімічних методів у різних неорганічних та органічних речовинах.

Існує багато фізичних, хімічних, гравіметричних, термічних, спектрофотометричних, радіохімічних та інших методів визначення води. У фармацевтичному аналізі найбільш широко застосовують гравіметричний (висушування), термічний (дистиляція) та хімічний (титрування реактивом К. Фішера) методи.

За гравіметричним методом непрямої відгонки наважку речовини, вміщеної в сухий та зважений бюкс, висушують до сталої маси (умови висушування, температура та величина наважки наведені у відповідній нормативно-аналітичній документації на певну речовину).

Метод дистиляції (відгону) полягає в нагріванні до кипіння проби речовини з ксилолом або толуолом (азеотропний відгін) у відповідному приладі, який складається з круглодонної колби, холодильника та приймальної склянки. Уся відігнана вода збирається у нижній частині приймальної склянки.

Найбільш експресним та селективним методом визначення води є хімічний метод, який дозволяє визначати як гігроскопічну, так і кристалізаційну воду. Метод К. Фішера базується на реакції взаємодії з водою розчину йоду, двоокису сірки та піридину у метанолі (титрант методу) за реакцією: I2 + SO2 + + H2O + 3C5N5N > 2C5H5N • HI + + C5H5NSO3; C5H5NSO3 + CH3OH > C5H5N • HSO4CH3.

Оскільки вода не підлягає процесам окиснення-відновлення, метод відносять до непрямого окисно-відновного титрування, яке виконують у відповідному приладі без доступу вологи. Розчини перемішують магнітною мішалкою. Кінцеву точку титрування визначають візуально та за допомогою електрометричних методів.

Митчелл Дж., Смит Д. Акваметрия. — М., 1980; ДФУ. 1.0. — Х., 2001.