АКВАДИСТИЛЯТОРИ

АКВАДИСТИЛЯТОРИ (застаріла назва — апарати для перегонки) — установки, призначені для виробництва води очищеної методом дистиляції. Загальний принцип конструкції А. такий: вода нагрівається, доводиться до кипіння, випаровується, а пара конденсується і охолоджується. А. удосконалювалися з ХІХ ст., коли використовували луджені перегонні куби. У результаті до середини ХХ ст. перегонні апарати циклічної дії та бідистилятори були замінені обладнанням безперервної дії. Подальше вдосконалення зводилося до зменшення кількості тепла і вихідної води, введення елементів автоматизації та процесів отримання, зберігання й стерилізації води очищеної. Сучасні А. є комплексними установками, які складаються з водопідготовника, сепаратора, конденсатора, холодильника, алонжів (перехідних трубок до збірника) і збірника. Більшість А., що випускаються, мають вмонтований у випаровувач конструктивний елемент для нагріву води; такі А. називають автономними, а без цього елемента — залежними. А. можуть мати кілька послідовно діючих випаровувачів, тоді їх називають багатоступеневими (дво-, триступеневі і т.д.). Найчастіше в медичній практиці застосовують одноступеневі А. У більшості А. конденсація пари проходить при атм. тиску (атм. А.), з конденсацією пари у вакуумі (вакуумні А.). У компресійних конденсація пари проходить при підвищеному тиску. На окремих ступенях багатоступеневих А. пара може утворюватися при різному тиску. Якщо конденсація пари на одному ступені здійснюється при атм. тиску, а на іншій — при вакуумі, такі А. називають компресійно-атмосферними. У зв’язку з тим, що склад вихідної води різний, А. комплектуються пристроями для водопідготовки — водопідготовниками. На практиці застосовують: магнітні водопідготовники, підготовка води в яких проходить під дією магнітного поля; електрохімічні, підготовка води в яких відбувається з допомогою електричного струму і різних хімічних сполук; хімічні, обробка води в яких проводиться хімічними сполуками. Нагрівання та випаровування води в А. здійснюється у випаровувачах. Пара, що утворюється у випаровувачах, завжди містить певну кількість рідини у вигляді крапель, що призводить до забруднення очищеної води речовинами, які є у воді на початковій стадії. Основною причиною утворення такої пари вважають розрив бульбашок на поверхні дзеркала випаровування, роздрібнення рідини та спінювання вихідної води. При цьому утворюється невелика кількість відносно великих і велика кількість дрібних крапель, що піднімаються угору. Усунення великих крапель проводиться за допомогою правильного вибору висоти парового простору й величини дзеркала випаровування у випаровувачі. Дрібні краплі, які підносяться парою, відсікаються в сепараторах А. Сепараторами обладнані А., призначені для отримання апірогенної води для ін’єкцій. На практиці використовують відцентрові, інерційні, плівкові, гравітаційні та комбіновані сепаратори. У відцентрових сепараторах створюється обертальний рух сепарованої пари, і під дією прискорення частинки води інтенсивно виділяються з потоку пари. Інерційні сепаратори мають велику поверхню, дотичну до очищуваної пари, зі стінками або насадкою, на якій і осідають краплі води. Плівкові сепаратори складаються з набору пластинок різного профілю через зазори, між якими проходить пара, що сепарується. У гравітаційних сепараторах краплі води випадають з потоку пари під дією сили тяжіння. У комбінованих сепараторах використовується два чи більше принципів сепарації, а сама сепарація проводиться переважно поетапно. Очищена в сепараторі пара надходить у конструктивні елементи А., призначені для конденсації та охолодження апірогенної води для ін’єкцій. На практиці використовують конденсатори й холодильники різних типів: з поверхнею теплообміну, утвореною стінками апарата; із зануреними пластинами з гладкими й ребристими стінками. Збір та зберігання апірогенної води для ін’єкцій здійснюється у спеціальні збірники. Переважно використовують збірники 2 типів: з конструктивним елементом для нагрівання та охолодження апірогенної води та без нього. Встановлено параметричний ряд А., що застосовують у медичній практиці, продуктивність їх має становити 1–11/2; 4; 10; 20 л/год.

 БМЭ. — М., 1974. — Т. 7; Кондратьева Т.С., Иванова Л.А., Зеликсон Ю.И. Технология лекарственных форм / Под ред. Т.С. Кондратьевой. — М., 1991. — Т. 1.