АЕРОФІТОТЕРАПІЯ (грец. aer — повітря + phyton — рослина + therapeia — догляд, лікування) — введення БАР рослин у формі аерозолю або шляхом інгаляцій. А. є одним з ефективних науково обґрунтованих напрямків традиційної медицини, що використовується для профілактики та лікування різних захворювань. Аерозольна терапія найчастіше застосовується для лікування та профілактики захворювань органів дихання завдяки відхаркувальному, загальностимулювальному та болезаспокійливому ефекту. Під час кипіння суміші лікувальних настоїв та ефірних олій утворюється водяна пара, насичена лікувальними природними компонентам, які зумовлюють багатофакторний вплив: седативний (олії апельсину, валеріани, лимону, резеди, лаванди, шавлії), тонізуючий (олії гвоздики, жасмину, ірису, лаванди, лавра), адаптогенний (олії м’яти та часнику), спазмолітичний (олії м’яти, анісу та фенхелю), гіпотензивний (олії м’яти, шавлії та лаванди) та бактерицидний (олії шавлії, м’яти, лаванди, евкаліпту, фенхелю, піхти). Для інгаляцій застосовують декілька типів інгаляторів, принцип дії яких полягає у використанні водяної пари та лікувальних сумішей, що містять настої лікарських рослин, ефірні олії, гліцерин, гідрокарбонат натрію, а також інгалятори індивідуального користування типу Махольда, де застосовуються розчини ефірних олій в етиловому спирті. Для проведення інгаляцій використовують тепловологі та УЗ-інгалятори. Тепловологі інгаляції викликають гіперемію слизової оболонки, розріджують слиз і прискорюють його евакуацію, заспокоюють кашель, сприяють вільному виділенню мокротиння. УЗ-інгаляції дозволяють уводити в організм аерозольні розчини лікарських речовин у глибші відділи бронхіального дерева. Сухі інгаляції проводять, змочуючи стерильну носову хустинку 30 краплями ефірних олій. Хворий повинен тричі на день по 2 хв дихати через цю хустинку. А. доцільно поєднувати з іншими методами лікування (лікувальною гімнастикою, масажем) для підсилення позитивної дії на ЦНС. Знання фармацевтами хімічної структури ароматичних олій та фармакологічних особливостей їх дії, показань та протипоказань до застосування, сумісності між ними дозволяє підвищити лікувальний ефект.
Стояновский Д.Н. Энциклопедия народной медицины. — Донецк, 2000; Энциклопедия традиционной народной медицины: Направления. Методики. Практики // Сост. И.М. Минеев. — М., 2002; Эфирные масла Крыма // Под ред. С.С. Солдатченко. — Ялта, 2000.