АДРЕНАЛІНУ ТАРТРАТ

АДРЕНАЛІНУ ТАРТРАТ (Adrenalini tartras), (1R)-1-(3,4-дигідроксифеніл)-2-(метиламіно)етанолу гідроген (2R,3S)-2,3-дигідроксибу-тандіоат,

C9H13NO3⋅C4H6O6                                       Мол. м. 333,3.

Adrenalini tartras.ai

АФІ природного та синтетичного походження. Білий або зеленувато-білий кристалічний порошок, легкорозчинний у воді, малорозчинний у спирті, практично нерозчинний в ефірі. УФ-спектр: λmax=279 нм (A1m.ai=79–85) у 0,01 М розчині кислоти хлористоводневої. [α]D20 = від –50° до –54° розчину основи адреналіну в 0,5 М розчині кислоти хлористоводневої. Зберігають у добре закупореній тарі у захищеному від світла місці.

Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; УФ-спектр розчину речовини в 0,01 М розчині кислоти хлористоводневої має λmax=279 нм (A1m.ai=79–85); проводять реакцію утворення адренохрому під дією розчину йоду при рН 3,6 (фіолетово-червоне забарвлення); фенольний гідроксил у молекулі підтверджують за реакцією з розчином заліза (III) хлориду (смарагдово-зелене забарвлення, яке при додаванні розчину аміаку переходить у вишнево-червоне, потім у оранжево-червоне); після нагрівання субстанції з діетокситетрагідрофураном у присутності кислоти оцтової льодяної додають розчин диметиламінобензальдегіду в суміші кислот хлористоводневої та оцтової льодяної (жовте забарвлення); тартрати визначають за реакцією з розчином резорцину в присутності кислоти сірчаної концентрованої (темно-синє забарвлення, яке змінюється на червоне при додаванні води). Кількісно визначають методом ацидиметрії у неводному (кислота оцтова безводна) середовищі (індикатор кристалічний фіолетовий).

Фармакологічна група. В02ВС09; А01АD01; С01СА24; R03CA01 — α1-, α2-, β1-, β2-адреноміметичні препарати.

Фармакологічні ефекти. Підвищує силу та ЧСС, провідність серця, потребу міокарда в кисні. Підвищує ударний та хвилинний об’єм серця, систолічний та середній АТ, але зменшує діастолічний. Звужує судини шкіри, слизових оболонок, органів черевної порожнини, нирок, але розширює судини серця, головного мозку, легенів, тобто викликає централізацію кровообігу в його форсованому режимі. Чинить бронхолітичну дію (знижує тонус та секрецію бронхів). Знижує тонус органів ШКТ. Гальмує вивільнення гістаміну. Виявляє протишокову активність. Стимулює ліполіз, підвищує рівень глюкози в крові. Викликає мідріаз внаслідок скорочення радіального м’яза райдужної оболонки ока, знижує внутрішньоочний тиск завдяки зменшенню продукції внутрішньоочної рідини. Підсилює та подовжує дію місцевих анестетиків внаслідок гальмування їхнього всмоктування.

Застосування. Зупинка серця (внутрішньошлуночково), анафілактичний шок, гіпоглікемічна кома, синдром бронхіальної обструкції; відкритокутова глаукома (очні краплі); у розчині поєднано з місцевими анестетиками, здатними розширювати судини (новокаїн, дикаїн та ін.), але не з такими, що звужують їх (напр. кокаїн) (див. Адренорецептори).

ДФУ. — Х., 2001; ДФУ / Доп. 1. — Х., 2004; Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под. ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Clarke’s isolation and identification of drugs / Ed. A.C. Moffat. — London, 1986; European Pharmacopoeia 5; The Merk index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological. 13 Ed., A, 2001.