ДУДНИК

ДУДНИК (ДЯГЕЛЬ) (Angelica L., включаючи Archangelica Wolf; лат. angelicus, а, um — ангельський; грец. angelos — ангел, вісник; грец. archaios — ранній, старший — за іменем архангела Рафаїла, який ознайомив людей з лікарськими властивостями рослин; у середні віки застосовувався проти чуми) — багаторічні або однорічні трав’янисті рослини родини селерових (зонтичних) — Apiaceae (Umbelliferae).

Д. звичайний (Д. лікарський, Д. аптечний) — Angelica archangelica L. = Archangelica officinalis Hoffm.; рос. назва: дягиль лекарственный. Дворічна трав’яниста рослина, має вкорочене циліндричне кореневище до 5 см завт. та численні вертикальні корені завт. до 1 см і завд. 30 см. Стебло товсте, порожнисте, розгалужене 120–200 см завв., вгорі часто червонувате. Листки чергові, з великими здутими піхвами; прикореневі — великі (до 80 см завд.), довгочерешкові, трикутні, дво-триперисторозсічені, з великими яйцеподібними дво- і трилопатевими великопилчастими листочками, стеблові — дрібніші, майже сидячі, не такі складні. Квітки дрібні, двостатеві, п’ятироздільні, зеленуваті або зеленкувато-білі, зібрані у великі (10–17 см у діаметрі), майже кулясті зонтики з багатьма (20–40) пухнастими променями; обгорток немає, обгорточки багатолисткові. Плід — двосім’янка, вислоплодник. Цвіте у червні–серпні. Ареал Д.л. великий: від Скандинавії, Середньої Європи, Балкан до Західного Сибіру. Росте на вологих ґрунтах у заболочених лісах, біля боліт, на заливних луках. Широко культивується у країнах Західної Європи і в США. Деякі автори розділяють рід на два роди: дудник та дягель.

Як сировину використовують кореневища з коренями (Rhizomata cum radicibus Archangelicae) або корені (Radices Angelicaе) та листя (Folia Angelicaе). Підземні органи заготовляють восени (з рослин першого року життя), після того як зів’яне листя, або рано навесні (з рослин другого року життя). Викопане коріння обтрушують від землі, миють у холодній воді, звільняють від залишків стебел і сушать під накриттям на вільному повітрі, на горищі або в сушарках при температурі 30–35 °С. Товсті кореневища і корені перед сушінням розрізають уздовж. Термін придатності — 2 роки. Зберігають сировину в добре закритих банках або бляшанках. Аптеки сировину не відпускають. У коренях містяться дубильні речовини, фітостерини, органічні кислоти (переважно яблучна та ангелікова); ефірна олія (від 0,25 до 1,5%), до складу якої входять α- і β-феландрен, α-пінен, лимонен, борнеол, мірцен, ліналоол, п-цимол, β-каріофілен; основні кумарини і фурокумарини — умбеліферон, остол, остенол, бергаптен, умбеліпренін, архангеліцин, аптерин, мармезин, ксантотоксин, імператорин та ін. У листі міститься ефірна олія від 0,20% (у пластинках) до 0,48% (у черешках); фурокумарини: ангеліцин, бергаптен, імператорин, ізопімпінелін. У коренях та листі є флавоноїди та жирні кислоти.

Д.л. було включено до Російської Фармакопеї I–VI видань, входить до фармакопей деяких країн. Галенові лікарські форми Д.л. мають протизапальні, спазмолітичні, сечогінні, потогінні та заспокійливі властивості; підвищують жовчовиділення, секрецію шлункового та панкреатичного соку, посилюють моторну функцію кишечнику, пригнічують процеси бродіння, збільшують утворення слизу у ВДШ. Д.л. призначають для збудження апетиту, при функціональних розладах ШКТ, порушеннях моторної функції кишечнику, дискінезії жовчовивідних шляхів, при гіпоацидних гастритах, дуоденітах, інфекційних неспецифічних колітах, як відхаркувальне при ларингітах, бронхітах і пневмоніях та при вегетативному неврозі.

Застосовується у гомеопатії.

Досліджувався хімічний склад більше 30 видів роду Д. флори країн СНД. У Північній Америці застосовують інший вид — Д. темно-пурпуровий — A. atropurpurea L. У китайській медицині використовують Д. даурський — A. dahurica (Fisch. ex Hoffm.) Benth. et Hook. f. ex Franch. et Savat і Д. китайський — A. sinensis Diels. Корені Д. даурського містять ефірну олію (до 0,7%) та фурокумарини: імператорин, біангеліцин, біакангелікол, оксипеуцеданін, ксантотоксин та ін. (до 17 сполук), фталіди, стигмастерин. У країнах Азії корені застосовують при геморої, гематурії та інших кровотечах, а також при головному та зубному болю. У коренях Д. китайського містяться ефірна олія (карвакрол, сафлор) і фурокумарини; використовують як тонізуючий, знеболювальний, протисудомний, потогінний засіб, засіб, що регулює менструальний цикл. У В’єтнамі місцеві види Д. використовують при респіраторних захворюваннях та грипі. Д. китайський та Д. корейський застосовують у гомеопатії.

 Растительные ресурсы СССР. Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейства Rutaceae — Eleagnaceae. — Л., 1988; Wang Y., Zhu B. The effect of Angelica polysaccharide on proliferation and differentiation of hematopoietic progenitor cells // Chung Hua I Hsueh Tsa Chih. — 1996. — Vol. 76; WHO monographs on selected medicinal plants. Vol. 2. — World Hearts Organization. — Geneva, 2002.