ДРІК

ДРІК (Genista L.) — рід кущів та напівкущів родини бобових (Fabaceae). Відомо 70 видів роду, головним чином розповсюджених в країнах Середземномор’я. В країнах СНД росте близько 20 видів, більшість з яких — на Кавказі. Найбільш поширеним видом є Д. красильний — G. tinctoria L.; рос. назва: дрок красильный; нар. назва: жовтило. Кущ 40–80 см завв. Стебла прямостоячі, ребристі, без колючок, дещо притислі, пухнасті. Листки прості, чергові, короткочерешкові, лінійно-ланцетні, загострені, голі або опушені, з 2 шилоподібними прилистками. Квітки жовті, в довгих китицях на верхівках пагонів. Плід — біб. Цвіте у червні–липні. Росте майже по всій Украї­ні в соснових і змішаних лісах, на узліссях, серед чагарників. Рослина неофіцинальна. Сировиною є верхівки стебел Д. до 15 см завв. Їх заготовляють під час цвітіння рослини.

Надземна частина Д. містить алкалоїди (до 1%) — цитизин, тинкторин, N-метилтинкторин, анагірин, лупанін, α-ізоспартеїн; флавоноїди цинаризид, лютеолін, геністеїн; дубильні речовини (2,35%); органічні кислоти, тритерпенові сапоніни, гіркоти, ефірну олію, слиз, аскорбінову кислоту (вітамін С), макро- та мікроелементи.

В експерименті з’ясовано, що препарати Д.к. ефективні при маткових кровотечах. У народній медицині використовують відвар сировини при серцевій недостатності зі зниженим АТ, хворобах щитоподібної залози, хронічних бронхітах, обмінних поліартритах, нефролітіазі, холециститах і геморої. В гомеопатії Д. застосовується у свіжому вигляді та у вигляді есенції, що має антибактеріальну дію. Рослина отруйна.

Літ.: БСЭ. — М., 1972. — Т. 8; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Hydrangeaceae — Haloragaceae. — Л., 1987.

Інші статті автора