ДОКЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІКІВ

ДОКЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІКІВ — етап створення ліків, який включає комплекс дослідницьких процедур та операцій з визначення нешкідливості та специфічної активності з метою одержання дозволу на їх клінічні випробування з подальшим упровадженням препарату в промислове виробництво та медичну практику.

Одним з найважливіших завдань на шляху розробки ефективних, безпечних конкурентоспроможних ліків в Україні є створення ефективної системи доклінічних випробувань, які відповідають міжнародним стандартам. Система правил Належної лабораторної практики (GLP) спрямована на забезпечення якості та достовірності результатів, отриманих при проведенні досліджень. Принципи GLP є адміністративною концепцією, яка охоплює організаційний процес та умови, за яких лабораторні випробування планують, виконують, забезпечують їх моніторинг, здійснюють реєстрацію та зберігання даних, надають звіт про результати випробувань. З метою уніфікації у різних країнах схем випробувань нових ЛП, що є необхідною умовою міжнародної торгівлі, країни — учасники Організації з економічного співробітництва та розвитку проголосили необхідність міжнародної уніфікації методів випробувань та введення принципів системи GLP. Використання принципів GLP є надзвичайно важливим для національних органів та відомств, які відповідають за оцінку результатів випробувань та за визначення рівня токсичності хімічних сполук. Принципи GLP передбачають застосування рекомендованих стандартів з проведення широкого кола випробувань і мають на меті їх регламентування на високому рівні. Принципи GLP поширюються на великий діапазон комерційних хімічних препаратів, у тому числі й на фармацевтичні, косметичні, промислові хімічні продукти, пестициди. На сьогодні найбільший досвід у дотриманні вимог GLP накопичено у сферах, що належать до доклінічних випробувань, які вважаються надзвичайно важливими з огляду на охорону здоров’я. Додержання правил GLP у процесі доклінічних досліджень сприяє одержанню високоякісних, обґрунтованих, гарантованих даних, які визнаються іншими країнами, що допомагає уникати дублювання доклінічних випробувань, забезпечуючи таким чином економію часу та витрат на їх проведення. Застосування принципів GLP сприяє просуванню на міжнародні ринки тестованих продуктів, захисту здоров’я людини та охороні навколишнього середовища. Правила GLP потребують упровадження в повсякденну практику низки стандартних умов, які охоплюють усі етапи доклінічних досліджень токсичності та нешкідливості лікарських речовин. Кожна країна ЄС має лабораторію, яка атестована згідно з вимогами GLP. Допускається як внутрішня (національна), так і зовнішня (уповноваженими органами міжнародних організацій) атестація за вимогами GLP. При цьому держава повинна забезпечити наявність Національного органу контролю GLP, Національної програми GLP, Національного регламентного органу GLP. Контроль за додержанням правил GLP в Україні здійснює група атестації та інспекції баз доклінічного вивчення ЛП при ДФЦ та Комітеті з питань гігієнічного регламентування МОЗ України.

Метою Д.д.л. є одержання науковими методами оцінок та доказів їх ефективності та безпеки. Доклінічні дослідження проводяться організаціями-розробниками за правилами лабораторної практики, що затверджені національним органом контролю якості ЛП, затвердженим планом з веденням протоколу та складанням звіту за результатами досліджень. Після закінчення досліджень організація — розробник ЛП дає висновки про можливість подальших клінічних досліджень препарату з метою впровадження у виробництво та медичну практику. Д.д.л. передує етап пошуку нових ліків за допомогою фармакологічного скринінгу деяких БАР синтетичного або природного походження, який включає вивчення специфічної активності та гострої токсичності. Потенційна діюча речовина визначається внаслідок фармакологічного та фармакоекономічного аналізу результатів фармакологічного скринінгу та хімічного синтезу. Розподіл комплексу Д.д.л., який включає фармакологічні та токсикологічні дослідження, є умовним, оскільки вказані дослідження взаємопов’язані. Так, результати вивчення гострої токсичності ЛП дають інформацію для подальших фармакологічних досліджень, які визначають ступінь і тривалість вивчення його хронічної токсичності.

Метою Д.д.л. є визначення їх терапевтичної ефективності, а також впливу на основні анатомічні та фізіологічні системи організму. У процесі вивчення фармакодинаміки нового ЛП визначають не тільки його специфічну фармакологічну дію, але й можливі побічні ефекти, які пов’язані з механізмом його дії. Вплив ЛП на здоровий та хворий організм може бути різним, тому фармакологічні дослідження проводяться на здорових тваринах і тваринах з модельованою патологією (див. Лабораторні тварини).

У токсикологічних дослідженнях визначають характер та вираженість можливої шкідливої дії ЛП на організм експериментальних тварин шляхом вивчення гострої токсичності при одноразовому введенні, токсичності при повторних введеннях (підгострої, субхронічної та хронічної) та специфічних видів токсичності: ембріотоксичності, тератогенності, гонадотоксичності, імунотоксичності, алергогенності, мутагенності, ульцерогенності, місцевоподразливої дії, пірогенності. Таким чином, за результатами етапу Д.д.л. можна значною мірою гарантувати безпеку їх клінічних випробувань та подальшого медичного застосування.

Белоусов Ю.Б., Моисеев В.С., Лепахин В.К. Клиническая фармакология и фармакотерапія. — М.,1997; Доклінічні дослідження лікарських засобів / За ред. О.В. Стефанова. — К., 2001; Закотей М. Лабораторная практика в Украине будет надлежащей // Провізор. — 2001. — № 11.