ДОЗУВАННЯ ЗА ОБ’ЄМОМ

ДОЗУВАННЯ ЗА ОБ’ЄМОМ — метод дозування рідких інгредієнтів при приготуванні ЛП, який значно спрощує й полегшує роботу фармацевта. Згідно з НТД за об’ємом дозуються вода очищена та ароматні води, водні та спиртові розчини лікарських речовин, які виробляються фармацевтичними підприємствами у формі рідин (настойки, рідкі екстракти, сиропи та ін.).

Дозування проводять за допомогою спеціальних об’ємних вимірювальних приладів — градуйованого мірного посуду. Міжнародною системою одиниць (СІ) за одиницю місткості прийнятий кубічний метр (1 м3). В аптечній практиці такою одиницею є 1 мл, дорівнює мільйонній частці кубічного метра (1 мл = 1·109 м3). Мірний посуд повинен мати знак Державного галузевого стандарту, а при його відсутності посуд калібрується відповідною рідиною. Для дозування води (маса 1 мл води при кімнатній температурі практично дорівнює 1,0 г) та інших рідин, що мають однакову з нею густину, застосовують циліндри, мензурки, склянки, мірні колби, бюретки і піпетки (рис. 1). Об’єм, якість скла, а також умови градуювання мірного посуду встановлені Комітетом стандартів, мір і вимірювальних приладів. Як правило, вимірювальні прилади градуюються при температурі 20 °С. Місткість вимірювальних приладів з підвищенням температури збільшується, тому правильні показання ці прилади дають тільки при температурі їх градуювання, напр., для води і розбавлених водних розчинів відхилення досягає 0,12–0,13% на кожні 5 °С, для ефіру — 0,5%.

Dozuvannya-za-obemom-01.ai

Рис. 1. Вимірювальні прилади: а циліндри; б мірна склянка; в мірні колби

Мірний посуд (мірні циліндри, бюретки або піпетки) калібрують на виливання — при виливанні з посуду повинен витікати номінальний об’єм рідини; або на вливання (мірні колби) — посуд повинен містити номінальний об’єм рідини, вказаний на мірному посуді. Мірні колби різної місткості з міткою на шийці найчастіше застосовуються при приготуванні концентрованих та ін’єкційних розчинів, а мірні циліндри, мензурки — для дозування порівняно великої кількості рідин, коли не потрібна особлива точність.

Відносна точність мірного посуду залежить від низки чинників, тому при відмірюванні рідин необхідно дотримуватися таких правил: відмірювання проводять при температурі, за якої проведено градуювання дозувальних приладів (об’єм залежить від густини, а густина — від температури); рівень прозорої рідини, що змочує поверхню скла, визначають на рівні очей працівника за нижнім меніском, а забарвлену — за верхнім; відмірювання за різницею поділок забороняється; дозувальний прилад повинен знаходитися в точно вертикальному положенні для запобігання помилкам за рахунок паралаксу — уявного зсуву рівня рідини; для повного стікання рідини зі стінок дозувального приладу не слід виливати її швидко (протягом 2–3 с дати можливість рідині стекти); невеликі кількості рідин необхідно відміряти бюретками і піпетками, що мають невеликий діаметр (об’єм мірних приладів не повинен значно відрізнятися від об’єму рідини, який потрібно відміряти); забороняється користуватися приладами із зламаними кінчиками; вимірювальні прилади застосовують тільки ретельно вимитими і знежиреними (бюретки, піпетки миють у міру необхідності, але не рідше одного разу на 10 днів).

Бюретка (burette) — скляна градуйована трубка, призначена для точного відмірювання рідини або газу при приготуванні ліків та проведенні лабораторних досліджень. Бюретка має по всій своїй довжині однаковий діаметр, який зменшується в неградуйованій нижній частині й закінчується скляним краном або гумовою трубкою із затискачем Мора. Замість затискача може використовуватися скляна кулька, щільно вставлена у просвіт гумової трубки (затвори Бунзена). Ємність градуйованої частини бюретки — 10, 25, 50 і 100 мл. Поділки (шкала) починаються зверху на деякій відстані від краю. Застосовуються бюретки, які мають спеціальні пристрої для їх заповнення та автоматичної установки рідини на нульовому рівні, їх поділяють на аналітичні й аптечні. В аналітичної бюретки градуювання починається з «0», що знаходиться зверху, а далі йдуть поділки шкали до значення номінальної місткості бюретки (10, 25 і 50 мл), цифрове позначення якої знаходиться в нижній частині. Для титрування та відмірювання невеликої кількості рідини застосовують бюретки невеликого об’єму — мікробюретки ємністю 1–5 мл, калібровані по 0,01 мл. У мікрокількісному аналізі при роботі з об’ємами порядку 0,001–0,5 мл застосовують мікропіпетки відповідної ємності. Для вимірювання об’ємів газів використовують газові бюретки, в яких кран розташований у верхній частині.

Аптечна бюретка використовується як дозатор, призначений для точних відмірювань води, водно-спиртових та концентрованих розчинів і має зворотну шкалу (значення номінальної місткості позначено зверху, а нулем є положення спускного крана). Більш точний відлік забезпечують бюретки, зворотна частина яких має широку білу смугу із вузькою синьою смугою всередині. У них меніск «витягується в стрілку» і відлік починається з її загострення. Виготовляють аптечні бюретки місткістю 10, 25, 60, 100 і 200 мл і градуюють з діленнями 0,1 мл. Довжина їх стандартна — 450 мм при відповідно різному діаметрі — 12–32 мм, що дозволяє, працюючи сидячи, постійно мати середину шкали бюретки на рівні очей, а також симетрично їх розмістити на млинку. Аптечна бюретка, з’єднана за допомогою живильної трубки з живильною посудиною, називається бюретковою системою. З 1912 р. застосовувалися системи «Пебек», у яких концентровані розчини готувалися у відсотках за масою. У 1920 р. були запропоновані бюреткові системи Центрального аптечного науково-дослідного інституту, де бюретки були градуйовані в умовних одиницях для кожної окремої рідини таким чином, що об’єм кожної риски відповідав 1 г цієї рідини при температурі 20 °С. Бюреткові системи монтуються на спеціальних млинках. У цілому бюреткові установки являють собою комплект, основними деталями якого є власне бюретка, живильна посудина і живильна трубка.

У 1957 р. була запропонована модель бюреткової установки зі скляним двоходовим краном (рис. 2), який виключає необхідність мати кран (або затиск) на живильній трубці, що значно полегшує роботу фармацевта. До нижнього відростка бюретки прикріплений скляний наконечник, який не входить у вимірювальну частину. У бюретці з двоходовим краном живильні посудини виконані зі скла. Для заповнення рідини з живильної посудини кран повертають забарвленим кінцем угору. При повороті крана забарвленим кінцем униз рідину зливають до повного спорожнення бюретки. Після цього кран залишають відкритим на 2–3 с.

Dozuvannya-za-obemom-02.ai

Рис. 2. Двоходовий кран бюретки: а — у положенні «наливання»; б — у положенні «злив»

У 1964 р. Всесоюзним науково-дослідним інститутом фармації була розроблена нова модель установки з ручним приводом, яка дозволяє використовувати концентровані розчини, більш точно дозувати та прискорювати процес виготовлення ліків в умовах аптеки (рис. 3). В аптечній практиці використовуються два типи бюреткових установок: УБ-16 і УБ-10, що складаються з триноги зі стійкою, на якій рухливо змонтовано млинок. На ній розташовані поліетиленові живильні посудини з кришками, скляні живильні трубки, бюретки, поліетиленові діафрагмові крани, фіксатор робочих положень млинка і ручний тросиковий привід управління діафрагмовими кранами. У кожному крані є наповнювальний і зливний діафрагмові клапани (клавіші «наповнення» та «злив»). Середня частина млинка зі встановленими на ній бюретками закрита матовим склом, створюючи своєрідний футляр. Усередині футляра укріплена електрична лампа для підсвічування.

Dozuvannya-za-obemom-03.ai

Рис. 3. Установка бюреткова УБ-16

Аптечна піпетка є вимірювальним приладом, градуйованим у мілілітрах для відмірювання невеликих (до 15 мл) об’ємів рухомих і не дуже в’язких рідин. Вони бувають місткістю на 3, 6, 10 і 15 мл з ціною поділок шкали 0,1, 0,2 і 0,5 мл відповідно. Піпетка аптечна (рис. 4) складається зі скляної градуйованої трубки-піпетки з верхнім і бічним патрубками гумового балона, кулькового клапана і гумового кільця. Клапан змонтований на бічному патрубку піпетки і є гумовою трубкою з вміщеною всередині скляною кулькою. Живильні посудини для піпеток мають місткість 100 і 250 мл. На посудині повинна бути етикетка з назвою рідини. Кінець піпетки не повинен стикатися із дном посудини. Рідину виливають з піпетки суцільним струменем, не віднімаючи її кінчика від стінки посудини протягом 3 с. Не можна допускати потрапляння рідини в гумовий балончик, щоб уникнути його забруднення, а при повторних випадках і забруднення рідини.

Dozuvannya-za-obemom-04.ai

Рис. 4. Аптечна піпетка: 1 — живильна посудина; 2 — гумове кільце; 3 — трубка-піпетка;; 4 — гумовий балон; 5 — кульковий клапан бокового патрубка

 Перцев І.М., Шевченко Л.Д., Чаговець Р.К. Практикум з аптечної технології ліків. — Х., 1995; Справочник фармацевта / Под ред. А.И. Тенцовой. — М., 1981; Тихонов А.И., Ярных Т.Г. Технология лекарств. — Х., 2002.