ДІЕЛЕКТРОМЕТРІЯ

ДІЕЛЕКТРОМЕТРІЯ (діелькометрія) — метод аналізу й досліджень хімічних речовин, що базується на вимірюванні діелектричної проникності (ε) і тангенса кута діелектричних втрат (tgσ), величини яких є функцією як складу, так і хімічної будови речовини, яку аналізують. Значення ε і tgσ визначають радіофізичними методами з використанням струму високих частот (до 1012 Гц). При діелектрометричних вимірюваннях застосовують ємнісні комірки (див. Високочастотне титрування). Значення ε і tgσ визначають з використанням спеціальних приладів — діелькометрів.

Д. підрозділяють на два види: пряма Д. і Д. титрування. У методі прямої Д. визначають ε чи tgσ сухої речовини або її розчину в неводному розчиннику. Метод дозволяє оцінювати чистоту хімічних речовин, виявляти спонтанні хімічні процеси у речовинах, визначати вологість газів, неводних розчинників, паст, порошків. Пряма Д. широко використовується для встановлення будови органічних лікарських сполук: орто-, мета-, пара-похідних, цис- і транс-ізомерів. При виконанні Д. титрування точку еквівалентності визначають за різкою зміною величини ε розчину, що титрується. Титрування виконують у неводному середовищі, напр. при Д. титруванні етанолу ацетатним ангідридом у бензольно-етанольному розчині відбувається реакція ацилювання гідроксильних груп етанолу і ε зменшується, а після точки еквівалентності різко збільшується. Д. титрування застосовують також для визначення будови комплексних сполук.

Заринский В.А., Ермаков В.И. Высокочастотный химический анализ. — М., 1970; Надь Ш.Б. Диэлектрометрия. — М., 1976.