ДИСТИЛЯЦІЯ

ДИСТИЛЯЦІЯ (лат. destillatio — стікання краплями; син.: перегонка) — процес очищення рідин від розчинних у ній нелетких сумішей або розділення сумішей рідин на фракції, які відрізняються складом, шляхом випарювання та подальшою конденсацією утворених парів. Цей метод широко застосовується у фармакологічній та лабораторній практиці. Дистиляція буває двох видів: проста і фракціонована. Проста дистиляція полягає в одноразовому випарюванні рідини з безперервним відведенням парів та їх подальшою конденсацією. Конденсат, який у результаті утворився, називають дистилятом, а рідина, яка не упарилася, — кубовим залишком. Просту дистиляцію необхідно застосовувати лише в тих випадках, коли різниця в Tкип рідин, які входять до складу суміші, досить велика. Фракціонована дистиляція полягає в багаторазовому повторенні процесу випарювання і конденсації. При цьому дистиляти різного складу збирають у декількох приймачах. Дистилят, який знаходиться в приймачі 1, більш багатий на низькокиплячі компоненти, а в приймачі 2 вміст цього компонента значно нижчий і т.п. Кожний з цих дистилятів (фракцій) знову піддається перегонці. З метою покращання ефективності розділення та зменшення кількості перегонок використовують дефлегматори. Для фракційної дистиляції застосовують такі дефлегматори: кулькові, ялинкові, з насадкою, дефлегматор Арбузова та дефлегматор Гана. Дія дефлегматорів базується на тому, що пар конденсується в ньому частково, і дистилят, який утворюється при цьому, повертається в камеру випарювання. У першу чергу конденсуються важколеткі компоненти, в результаті чого пар, який залишився у дефлегматорі, збагачується легколеткими компонентами. У промисловості застосовують автоматизовану фракціоновану дистиляцію, яка здійснюється в спеціальних апаратах — ректифікаційних колонках. Суміші рідин, які не розділяють за допомогою дистиляції на різні компоненти, називають азеотропами. Рідини, які утворюють такі суміші, можна розділити за допомогою дистиляції на ті компоненти, які знаходяться в азеотропі в надлишку.

БМЭ. — М., 1977. — Т. 7; Гальперин Н.И. Основные процессы и аппараты химической технологии. Кн. 2. — М., 1981; Коган В.Б. Теоретические основы типовых процессов химической технологии. — Л., 1979.