ДЕПРЕСИВНИЙ СИНДРОМ

ДЕПРЕСИВНИЙ СИНДРОМ (фр. depression < лат. depressios — вдавлений) — синдром розладу емоційно-вольової сфери організму. Характеризується тріадою симптомів: погіршення настрою, уповільнення мислення і рухова загальмованість. Саме погіршення настрою є головною синдромотвірною ознакою депресії, що може виражатися в скаргах на тугу, пригніченість, сум. На відміну від природної реакції суму у відповідь на смутну подію, туга при депресії не має зв’язку з оточуючими; хворі не виявляють реакції ні на радісну звістку, ні на нові удари долі. Уповільнення мислення в легких випадках виражається уповільненою переривистою мовою, тривалим обмірковуванням відповіді. У більш тяжких випадках пацієнти важко осмислюють відповідь на запитання, не здатні впоратися з вирішенням найпростіших логічних завдань. Рухова загальмованість виявляється в скутості, повільності, неповороткості, при тяжкій депресії можуть виявляти повну відсутність рухів. Пригнічення прагнення, як правило, виражається замкнутістю, зменшенням апетиту. Найбільшу небезпеку при депресії становить схильність до самогубства. Реальна небезпека виникає при поєднанні тяжкої депресії з достатньою активністю хворих. Одним із найтяжчих переживань при депресії є постійне безсоння. Пацієнти погано сплять вночі і не можуть відпочити вдень.

Звертає на себе увагу зовнішній вигляд хворих. Шкірні покриви сухі, бліді, злущуються. Зниження секреторної функції залоз виражається у відсутності сліз («всі очі виплакала»). Нерідко відзначають випадіння волосся і ламкість нігтів. Зниження тургору шкіри проявляється поглибленням зморшок, хворі виглядають старше свого віку. Реєструються коливання АТ з перевагою до підвищення. Розлади ШКТ проявляються не тільки запором, але й погіршенням травлення. Помітно знижується маса тіла. Частими є біль різної етіології (головний, серцевий, у животі та суглобах).

 Жариков Н.М., Тюльпин Ю.Г. Психиатрия. — М., 2000; Мартынов Ю.С. Неврология. — М., 1998; Мерта Дж. Справочник врача общей практики. — М., 1998.