ДЕНДРОТЕРАПІЯ

ДЕНДРОТЕРАПІЯ (лат. dendrotherapia < грец. dendron — дерево + therapeia — лікування) — методика використання з лікувальною та профілактичною метою стовбурів та інших частин дерев. Д. — один з напрямків фітотерапії. З історії відомі цілительські практики давньокельтських друїдів з використанням дерев або їх великих частин. На Русі для цілительства користувалися полінами, пнями, навіть попелом з них. Візуальне сприйняття дерев формує позитивний (світлі ліси на зразок березових гаїв) чи негативний (ялинові ліси) настрій. Як і інші види фітотерапії, Д. має ефект при тривалому використанні. Досі немає вичерпних методичних посібників з Д. З окремих джерел відомо, що хвойні породи відтягують біль, негативну енергію, мають заспокійливу дію. Радять тримати під ліжком, ближче до голови поліно хвойного дерева. При цьому зникає роздратованість, тривога, страхи, покращується сон. Раз на рік чи півроку поліно треба змінювати. А те ж дикоросле дерево можна використовувати практично протягом усього життя (постояти кілька хвилин, притулившись до дерева спиною). Листяні породи дають енергію, тому їх треба використовувати при слабкості чи легкому нездужанні (постояти спиною до берези чи дуба, покласти поліно з берези чи дуба під ліжко на рівні колінних суглобів). Д. включає використання не лише одного якогось дерева, а їх поєднання за допомогою різноманітних спеціальних пристосувань, напр. заповнені отвори пня з хвойних порід гілками листяних порід (для людей похилого віку) чи навпаки — гілками хвойних порід дубового або березового пня (для людей молодого віку). Одне таке пристосування можна використовувати не більше 3 років.

Дослідження лікувальної дії дерев, розкриття механізмів їх дії та виділення діючих речовин науковцями фармацевтичної галузі збагачують відомості про Д. та впливають на збереження здоров’я населення.

Энциклопедия традиционной народной медицины: Направления. Методики. Практики / Сост. И.М. Минеев. — М., 2002.