ЕХІНАЦЕЯ

ЕХІНАЦЕЯЕХІНАЦЕЯ — Echinacea Moench. (грец. Echinos — їжак, що пов’язано з колючістю супліддя) — рід багаторічних трав’янистих рослин родини айстрових (Asteraceae). Відомо 9 видів роду, які поширені в природній флорі середньої та східної частин Північної Америки, а також приатлантичних регіонах Мексики. Культивується в Україні та інших країнах Європи, країнах Азії, Америки. Найпоширеніші та найбільш цінні з лікарської точки зору є три види: Е. пурпурова або рудбекія пурпурова (E. purpurea (L.) Moench.), рос. назва — эхинацея пурпурная або рудбекия пурпурная; Е. бліда (E. pallida Nutt.), рос. назва — эхинацея бледная; Е. вузьколиста (E. angustifolia DC.), рос. назва — эхинацея узколистная.

Кореневище в Е. стрижневе, з численними бічними м’ясистими корінцями. З усіх видів Е. тільки в Е. блідої формується компактно м’ясисте, вертикально потовщене кореневище. У коренях Е. блідої та Е. вузьколистої, на відміну від Е. пурпурної, міститься фітомеланін. Стебло пряме 50–150 см завв. Листки прості, шорсткі, овально- або лінійно-ланцетні, по краю зарубчасто-зубчасті; нижні — довгочерешкові, верхні — майже сидячі. Квітки у великих (діаметром до 10 см) кошиках, які розміщені поодиноко на кінцях стебел та гілок. Крайні квітки дрібні, довгоязичкові, стерильні, пурпурові, темно-червоні, рожеві або жовті, середні — трубчасті, двостатеві. Колір крайніх квіток залежить від виду Е. Плід — чотиригранна сім’янка з чашечкою у вигляді чубчика.

В Україні Е. не є фармакопейною рослиною, але в багатьох інших країнах світу існують ФС на траву та кореневище з коренями Е. пурпурової, Е. блідої та Е. вузьколистої. Траву заготовляють у період цвітіння, зрізають верхівки 25–35 см завд. Кореневище з коренями збирають восени. Звільняють від землі, миють, підв’ялюють та ріжуть на шматки. Сушать у добре провітрюваних приміщеннях або сушарках при температурі 40–45 оС.

Основними діючими речовинами Е. є фенольні сполуки (цикорієва, ферулова, кумарова, кафтарова, кавова, хлорогенова, неохлорогенова кислоти, цинарин, ехінакозид), вуглеводи (інулін, фруктани, арабінорамногалактани, гетероксилани) й алкіламіди. Хімічний склад Е. представлений також флавоноїдами (рутин, кверцетин, кверцетин-7-галактозид, кверцетин-3-арабінозид, кверцетин-3-галактозид, кверцетин-3-ксилозид, апігенін, лютеолін, лютеолін-7-глюкозид, кемпферол, кемпферол-3-рутинозид, ізорамнетин, ізорамнетин-3-рутинозид); дубильними речовинами, сапонінами; жирна олія містить тригліцериди капринової, міристинової, пальмітинової, стеаринової, лінолевої, ліноленової, гондоїнової кислот; амінокислотами, серед яких є незамінні; бетаїном, ефірною олією (0,04–0,73%), кількісний вміст якої залежить від виду та частини рослини, максимальна кількість міститься в коренях Е. блідої; макро- та мікроелементами (Se, Co, Ag, Mo, Zn, Mg, K, Na, Fe та ін.).

ЛП всіх трьох видів Е. виявляють імуностимулювальну, антиоксидантну, мембраностабілізувальну дію, сприяють загоєнню ран, опіків, виразок, застосовуються при інфекційних та вірусних захворюваннях, особливо ВДШ. Традиційно їх використовують при фурункульозі, септицемії (зараженні крові), піореї, тонзилітах, особливо для лікування фурункулів, карбункулів та абсцесів. Також препарати Е. застосовують для підвищення фізичної та розумової працездатності, при стані психічної депресії. У гомеопатії траву трьох видів Е., зібрану під час цвітіння, використовують для виготовлення настойки, яку застосовують у відповідних розведеннях зовнішньо, внутрішньо, у вигляді ін’єкції при фурункулах, ранах, які погано гояться, гнійних та виразкових процесах, а також укусах комах та змій.

Гетко Н.В., Кабушева И.Н., Кручонок А.В. Эхинацея. Интродукционное изучение, селекция и культивирование в Беларуси. — Мн., 2006; Дьяконова Я.В., Кисличенко В.С., Самородов В.М., Поспелов С.В. Встановлення амінокислотного та мінерального складу плодів ехінацеї блідої // Медична хімія. — 2007. — Т. 9. — № 3; Ехінацея пурпурова як лікувально-профілактичний засіб: сучасні вітчизняні та зарубіжні фармацевтичні форми застосування / В.О. Калугін, Л.О. Волошина, І.В. Геруш та ін. // Фітотерапія. Часопис. — 2002. — № 1–2; Кисличенко В.С., Дьяконова Я.В. Вивчення ліпофільного складу листя, стебел, суцвіть ехінацеї блідої // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. — 2007. — Вип. 16. — Кн. 1; Who monographs on selected medicinal plants. — Wold Health Organization — Geneva, 1999. — Vol. 1.