ЕФЕКТИВНІСТЬ

ЕФЕКТИВНІСТЬ (лат. efectivus — такий, що дає певний результат, дієвий) — результативність створення і використання об’єкта як відношення сумарного корисного ефекту до сукупних витрат за його життєвий цикл. Термін «Е.» широко використовується як в економіці, так і в фармації. Е. фармацевтичного виробництва багато в чому залежить від вибору організаційно-правової форми підприємства, оскільки в даному випадку мова йде не лише про вибір тієї чи іншої моделі організації виробництва, управління та внутрішньогосподарських відносин, а й про особистий підхід керівника та працівників підприємства до питань інтенсифікації виробництва, відповідальності за результати своєї діяльності, вибору тієї чи іншої стратегії розвитку підприємства тощо, від яких в кінцевому результаті залежить продуктивність праці та собівартість ЛП. Одним з найбільш важливих показників Е. фармацевтичного виробництва є показник прибутковості підприємства. Вирішення проблеми підвищення Е. фармацевтичного виробництва вимагає визначення і максимального використання резервів господарської діяльності як потенційних можливостей покращання кінцевих результатів роботи. Для підвищення Е. виробництва важливим є обґрунтований набір чинників, від яких повною мірою залежить рівень його економічної та соціальної Е. До макрочинників підвищення Е. фармацевтичного виробництва належать: соціальна політика держави, інституціональні механізми, інфраструктура та структурні зміни. Як джерела підвищення Е. фармацевтичного виробництва можна виділити підвищення продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія витрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія витрат уречевленої праці), а також раціональне використання ресурсів (напр. економія витрат суспільної праці). Активне використання цих джерел передбачає здійснення комплексу заходів, які за змістом характеризують основні напрямки розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності суб’єктів господарювання. Основними напрямками підвищення Е. фармацевтичного виробництва є: підвищення техніко-технологічного рівня виробництва, удосконалення його структури, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивація; всебічний розвиток і вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств та ін. У довгостроковій перспективі існує стійка залежність між техніко-економічним потенціалом підприємства, рівнем його оновлення та розвитку за рахунок упровадження інновацій і ступенем Е. діяльності підприємства. Е. діяльності ФП визначається глибиною змін, що передбачаються упровадженою інновацією; тобто чим більша глибина змін, що відбуваються, тим потенційно вища їх очікувана Е. В умовах посиленої конкуренції на фармацевтичному ринку, щоб протистояти тенденції до зниження норми прибутку, виробники ЛП повинні проводити активну інноваційну стратегію з метою підвищення Е. виробництва, освоєння і постачання на ринок нових ЛП і постійного вдосконалення технології їх виробництва.

Посилкіна О.В. Інноваційно-інвестиційний розвиток фармацевтичного виробництва: проблеми фінансового забезпечення. — Х., 2002; Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи. — К., 2003. — Т. 1; Фатхутдинов Р.А. Стратегический маркетинг. — М., 2000.