ЕЛЕУТЕРОКОК КОЛЮЧИЙ

ЕЛЕУТЕРОКОК КОЛЮЧИЙ (Eleutherocуccus senticуsus (Rupr. et Maxim.) Maxim. = акантопанакс колючий, Acanthуpanax senticуsus (Rupr. et Maxim.) Harms; грец. eleutheros — вільний і kokkos — горішок; грец. acantha — колючка і panax (Panax) — ім’я богині Панацеї — всецілительниці, дочки Асклепія; лат. senticosus, a, um — вкритий колючками) — чагарник родини аралієвих (Araliaceae); рос. назви: элеутерококк колючий, свободноягодник колючий; рос. нар. назви: дикий перец, чертов куст. Колючий чагарник 2–2,5 м завв. Коренева система розгалужена до 30 м завд. Стебла суцільно всіяні тонкими шпичаками; листки складні, довгочерешкові, п’ятипальчастороздільні, еліптичні з клиноподібною основою, по краю дрібнопилчасті, пальчасті, двозубчасті. Квітки дрібні у кулястих парасольках на довгих тонких квітконіжках; тичинкові, двостатеві — блідо-фіолетові, маточкові — жовтуваті. Цвіте у липні–серпні. Плід — соковита блискуча куляста кістянка. Росте на Далекому Сході, поодиноко або групами у кедрово-широколистяних тінистих лісах на галявинах, на узбіччі доріг, на схилах гір, біля джерел, на висоті 600–800 м над рівнем моря. В Україні вирощується у ботанічних садах. Офіцинальною сировиною є кореневища і корені Е.к. — Rhizomata et radices Еleuterococci. Підземні органи заготовляють восени: обтрушують від землі, миють і підв’ялюють на відкритому повітрі, подрібнюють на шматки, товсті корені розщеплюють уздовж; сушать у сушарках при температурі 70–80 °С, сушіння припиняють, коли корені стають ламкими. Сировина — шматки кореневищ і коренів завд. не більше 8 см, завт. не більше 4 см, дерев’янисті, тверді, прямі або зігнуті; поверхня кореневищ гладка або зморшкувата уздовж, щільно прилягає до деревини; поверхня коренів більш гладка, зі світлими поперечними виступами; злам довговолокнистий, світло-жовтий або кремовий; серцевина кореневища крихка, запашна, смак злегка пекучий.

Сировина Е.к. містить понад 10 елеутерозидів (А, В, В1, С, D, E, F, G, К, L, M та ін.), аглікони яких належать до різних груп БАР: до похідних лігнанів (0,05–0,1%) — елеутерозиди D та E, (–)-сезамін; до фенольних сполук — елеутерозид В (сирингозид, сирингін); до кумаринів — елеутерозид В1, ізофраксидин; до стероїдів — ситостерин, елеутерозид А (даукостерин); до вуглеводів — елеутерозид С (галактит, етил-a-D-галактозид); до тритерпеноїдів — фриделін, елеутерозиди К, L, M (хедерасапонін В). У секреторних ходах міститься ефірна олія (0,8%); сировина містить кавову кислоту, коніфериловий альдегід, камідь, смоли.

eleuterokok_koluchiy_1.eps
Ізофраксидин
(аглікон елеутерозиду В1)

eleuterokok_koluchiy_2.eps
Сирингорезинол

eleuterokok_koluchiy_3.eps

Елеутерозид Е
(сирингорезинол-41,411-О-ди-β-глюкопіранозид)

Основним лігнаном є сирингорезинол, який належить до сезамінового (діоксабіциклооктанового) типу.

Рідкий екстракт Е.к. (Extractum Eleutherococci fluidum) застосовують як стимулятор ЦНС, для підвищення гостроти слуху, зору; він має адаптогенну дію; знижує рівень глюкози в крові. Протипоказання до застосування: інфаркт міокарда, гіпертонічний криз, гострі інфекційні захворювання. Внесений до БТФ як адаптоген та імуномодулятор. Застосовується у гомеопатії. Промисловість випускає напій «Елеутерокок» — мандариновий лимонад з добавкою екстракту кореневищ Е. та коренів солодки.

Количественное определение элеутерозида «Элима» методом высокоэффективной тонкослойной хроматографии // Хим.-фармац. журнал. — 2003. — Т. 37, № 4; Нейротропные свойства некоторых фитопрепаратов, содержащих фенилпропаноиды / В.А. Куркин, А.В. Дубищев, И.Н. Титова и др. // Растит. ресурсы. — 2003. — Т. 39, Вып. 3; Пивоварова А.С., Лесиовская Е.Е. Исследование взаимодействия комбинаций препаратов лекарственных растений тонизирующего действия // Растит. ресурсы. — 2003. — Т. 39, Вып. 1; Fansworth N.R., Kinghorn A.D., Soejarto D.D., Waller D.P. Siberian Ginseng (Eleutherococcus senticosus): Current Status as Adaptogen / In H. Wagner, H. Hikino and N.R. Fansworth (eds.) // Economic and Medicinal Plant Research. — 1985. Vol. 1; Plant Drug Analysis: at Thin layer chromatography atlas / Hildebert Wagner, Sabine Bladt. — Berlin–Heidelberg–New York, 1996.