ЕЛЕКТРОФОРЕЗ ЛІКІВ

ЕЛЕКТРОФОРЕЗ ЛІКІВ (eлектро- + грец. phorēsis — несення, перенесення) — переміщення електрично заряджених частинок дисперсної фази в дисперсійному середовищі під дією зовнішнього електричного поля. Використання Е.л. у фармакотерапії полягає в одночасній дії на організм електричного струму та іонів лікарських речовин, що вводяться через шкіру або слизові оболонки. Негативно заряджені іони ЛП вводяться з негативного електрода — катода (броміди, йодиди, нікотинова кислота та інші); позитивно заряджені іони препарату вводяться з позитивного електрода — анода (іони металів — магнію, калію, кальцію); коли в препараті наявні як позитивні, так і негативно заряджені іони лікувальної дії, то іони можуть вводитися як з анода, так і з катода (гумізоль, бішофіт та ін.). Можливо одночасне застосування декількох ЛП. Іони лікарської речовини проникають в тканини переважно через потові залози, невелика кількість — через сальні залози і міжклітинні простори. Е.л. дозволяє доставити АФІ в неглибокі шари шкіри — епідерміс і дерму, звідки він надходить у кров і лімфу. Потрапивши в кровотік і лімфотік, АФІ доставляються до всіх органів і тканин, але максимальна їх концентрація зберігається в ділянці введення. Кількість АФІ, яка надходить в тканини при Е., залежить від таких чинників: ступінь дисоціації речовини; розмір і заряд іона; властивості розчинника; концентрація речовини в розчині; щільність електричного струму; тривалість процедури; вік людини; стан шкірних покривів; загальний стан організму.

Е.л. налічує велику кількість модифікацій — крізьшкірний, камерний, внутрішньопорожнинний, внутрішньотканинний, електродренінг, метод біоелектроканцерної терапії та ін. При Е.л. застосовують різні види струмів: постійний безперервний (гальванічний) струм, діадинамічні струми, синусоїдальні модульовані (ампліпульсофорез) і флуктуоруючі (флуктуофорез) струми. Даний метод можна використовувати в поєднанні з іншими лікувальними маніпуляціями, зокрема, прийомом ЛП. Процедури Е.л. поєднуються з ультразвуковою терапією (електрофонофорез), аеро- і баротерапією (аероіоноелектрофорез і вакуумелектрофорез), кріотерапією (кріоелектрофорез), високочастотною магнітотерапією (індуктотермоелектрофорез), дією магнітного поля (магнітофорез). Їх можна також комбінувати з НВЧ-полями, що підвищують проникність шкіри для лікарських речовин. Поєднання Е.л. з іншими фізіотерапевтичними процедурами потенціює терапію, дозволяє вводити в організм ЛП в більшій кількості і на більшу глибину. ЛП, призначені для проведення Е.л., повинні відповідати певним вимогам: АФІ має бути в іонній формі і не змінювати своїх властивостей під дією електричного струму. Пояснення механізму впливу Е.л. на організм не може бути орієнтованим на аналіз дії струму та АФІ, тим більше не варто розглядати струм лише як транспортний механізм. Обидва чинники впливають на розвиток терапевтичного ефекту, і від механізму їх взаємодії залежить кінцевий лікувальний результат. Е.л. має певні особливості у порівнянні з іншими методами введення в організм ЛП: АФІ вводиться безпосередньо в тканини патологічного осередку, створюючи в ньому достатньо високу концентрацію, не насичуючи при цьому весь організм; основна кількість лікарської речовини вводиться в поверхневі шари шкіри і на певний час залишається там у вигляді «депо», забезпечуючи пролонгованість дії; АФІ може вводитися й накопичуватися в ділянці тіла хворого з порушеною мікроциркуляцією, оминаючи гематоенцефалічний бар’єр (напр. при назальному методі) або гістогематичний бар’єр (при внутрішньоорганних методиках Е.л.); при Е.л. рідше виникають негативні реакції та менше виражені побічні ефекти на дію ЛП; ЛП вводиться без порушення цілісності шкірного покриву, тому не потрібна його стерилізація. Див. також Фонофорез, Магнітофорез, Лазерофорез.

Е.л. — метод, який створює одночасний вплив на організм постійного електричного струму та іонів лікарських речовин, що вводяться за його допомогою через шкіру або слизові оболонки. При Е.л. підвищується чутливість рецепторів до лікарських речовин, які повністю зберігають свої фармакологічні властивості. Основною особливістю Е.л. є тривала терапевтична дія лікарських речовин у низьких дозах за рахунок створення своєрідного шкірного депо використаних препаратів, а також локального впливу на осередок захворювання при деяких патологічних станах, напр. при місцевих судинних розладах, які ускладнюють надходження препарату з крові. При Е.л. можливе одночасне використання кількох ЛП. У деяких випадках для Е.л. використовують також імпульсний струм постійної напруги, що підвищує лікувальний ефект методу. Джерела струму і правила техніки безпеки під час виконання Е.л. такі самі, як і при гальванізації. Для Е.л. обидва електроди з прокладками, змоченими розчином лікарської речовини, розташовують на шкірі або один з них розташовують у порожнині носа, вуха тощо. У деяких випадках замість прокладок використовують ванночку з розчином лікарської речовини, в яку опущено вугільний електрод. Концентрація більшості лікарських розчинів, які використовують для електрофорезу, становить 1–5%.

Однак деякі лікарські речовини під дією електричного струму можуть змінювати свої фармакологічні властивості, розкладатися на шкідливі складові, тому перед використанням Е.л. вивчають здатність речовини проникати під шкіру за допомогою гальванічного струму. Е.л. використовують при захворюваннях центральної та периферичної нервової системи, опорно-рухового апарату та в інших випадках (див. Електрокінетичні явища).

Улащик В.С. Теория и практика лекарственного электрофореза. — Мн., 1976; Малая медицинская энциклопедия. — М., 1991–1996; Улащик В.С. Электрофорез лекарственных веществ. — Минск, 2010; Энциклопедический словарь медицинских терминов. — М., 1982–1984.