ХОТИНСЬКИЙ Євген Семенович (1877, м. Санкт-Петербург — 1959, м. Харків) — професор, завідувач кафедри органічної хімії Харківського державного університету та ХФІ.
Закінчив природничий факультет Женевського університету (1904) зі ступенем бакалавра фізичних і природничих наук, виконав роботу «Бромування й відновлення піролів» (докторська теза), одержав ступінь доктора фізичних наук (спеціальність — хімія).
Працював: хіміком на содовому заводі в м. Слов’янськ (1904), цукровому заводі в с. Головчино Курської губернії (1905), асистент (1906), приват-доцент (1907) Женевського університету, асистент (1909), приват-доцент (1911), старший асистент (1915), ад’юнкт-професор (1920), завідувач кафедри органічної хімії (1929–1959) Харківського державного університету; перший завідувач кафедри органічної хімії (за сумісництвом) Харківського фармацевтичного університету (1925–1941), керівник Науково-дослідної кафедри органічної хімії, завідувач лабораторії органічного синтезу науково-дослідного інституту хімії при Харківському державному університеті; під час Великої Вітчизняної війни — професор Інституту рибної промисловості в м. Астрахань (1942), завідувач кафедри органічної хімії Об’єднаного українського університету (1942–1944) у м. Кзил-Орда (Казахстан), голова Технічного відділу Кзил-Ординського облплану (1943–1944), завідувач відділу Інституту органічної хімії при Харківському державному університеті (1944–1950). Затверджений у вченому званні професора (1934), у науковому ступені доктора хімічних наук (1936).
Напрями наукових досліджень присвячені хімії піролу: добування зі слизевоамонійної солі, його відновлення, галогенування й нітрування, вивчення взаємодії магній-органічних сполук з ефірами ортокремнієвої і борної кислот, хімія окремих компонентів фракцій кам’яновугільної смоли — карбазолу, фенантрену, флуорену, аценафтену.
Наукові здобутки: опублікував 49 наукових праць, деякі з них є класичними у викладанні органічної хімії, 11 праць з історії науки, 60 підручників і посібників, 19 навчально-методичних праць, 24 книги і 73 статті з науково-популярної тематики; здійснив чотири переклади фундаментальних наукових праць. Автор підручників «Коротке керівництво до практичних занять з хімії для студентів-медиків» (1911, 1915), «Елементарний курс хімії» українською (1926, 1928, 1929, 1930, 1931) і російською (1927, 1928, 1930) мовами, один з них нагороджений першою премією Наркомосу УРСР (1929); підручник для старших класів школи (1930–1934) витримав кілька видань сімома мовами, «Хімічна технологія для профшкіл», «Курс органічної хімії» (1933), прийнятий як основний підручник з органічної хімії у вищих навчальних закладах СРСР, «Стереохімія»: курс лекцій (1949).
Нагороди: орден Леніна (1953), медалі, значок «Відмінник народної освіти УРСР» і грамоти.
К 70-летию со дня рождения и 45-летию научно-педагогической и общественной деятельности: Библиография. — Х., 1948; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Українська фармацевтична академія. 1921–1996 / За ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996; Химическому факультету 110 лет / Под ед. проф. В.Д. Орлова. — Х., 2004.