ХОНДРОПРОТЕКТОРНІ ПРЕПАРАТИ

ХОНДРОПРОТЕКТОРНІ ПРЕПАРАТИ (повільно-діючі симптомо-модифікуючі препарати (ПДСМП)) (грец. χόνδρων — хрящ, зерно + προστασία — захист) — препарати, які здатні відновлювати хрящову тканину або стимулювати репаративні процеси у суглобовому хрящі. Раніше як хондропротектори застосовували препарати тваринного походження, яких на сьогодні немає на фармацевтичному ринку у зв’язку з їх невисокою ефективністю та недостатньою безпекою (розповсюдження пріонних інфекцій). До групи Х.п. нового покоління належать препарати, створені на основі глюкозаміну (глюкозаміну гідрохлорид і глюкозаміну сульфат), хондроїтинсульфату, гіалуронової кислоти, а також діацереїн.

Класифікація хондропротекторів (ПДСМП) наведена в таблиці.

Таблиця. Класифікація хондропротекторних препаратів (ELUAR, 2003; Корж Н.А., Дедух Н.В., Зупанець І.А., 2007)

Перше покоління Друге покоління Третє покоління
(комбіновані препарати)
Препарати інших груп
Глікозаміногліканпептидний комплекс з хрящів і мозкової тканини молодих тварин
Мукополісахарид ефіру сірчаної кислоти
Концентрат морських мікроорганізмів
Аміноцукри:
глюкозаміну гідрохлорид
глюкозаміну сульфат
Полісахариди:
хондроїтину сульфат
гіалуронова кислота
Глюкозаміну гідрохлорид + хондроїтину сульфат
Глюкозаміну сульфат + хондроїтину сульфат
Неомилювані сполуки авокадо
Діацереїн
Глікопротеїн, виділений із сироватки крові великої рогатої худоби
Біополімер водовмісний з іонами срібла

Основними ланками в механізмі дії ПДСМП є гальмування активності ферментів, що сприяють руйнуванню хрящової тканини, стимуляція синтезу глікозаміногліканів та колагену, нормалізація обміну кальцію в кістковій тканині та складу внутрішньосуглобової рідини. Глікозаміногліканпептидний комплекс з хрящів і мозкової тканини молодих тварин стимулює синтез глікозаміногліканів і колагену хрящової тканини, знижує активність ферментів, що сприяють деградації хрящової тканини, нормалізує обмін речовин у гіаліновій тканині хряща. Мукополісахарид ефіру сірчаної кислоти інгібує лізосомальні ферменти, що руйнують хрящову тканину, стимулює міжсуглобовий метаболізм, підвищує синтез хондроцитів і синовіальних клітин, відновлює еластичність суглобного хряща. Біологічно активний концентрат з дрібної морської риби (кілька, мерланг чорноморський, пузанок чорноморський, анчоус чорноморський), мукополісахариди, хондроїтину сульфат, амінокислоти, пептиди, іони натрію, калію, кальцію, магнію, заліза, міді та цинку пригнічує активність гіалуронідази та нормалізує біосинтез гіалуронової кислоти, регулює обмін речовин у хрящовій тканині, запобігає руйнуванню її макромолекулярних структур і суглобного хряща. Глюкозамін і хондроїтин є природними компонентами суглобного хряща, входять до складу протеогліканів і глікозаміногліканів хрящової тканини. Глюкозаміну сульфат виробляється з відходів хітину морських ракоподібних (креветок, крабів і лобстерів), глюкозаміну гідрохлорид — з лушпиння від кукурудзи. Хондроїтин отримують із хрящів і кісткової тканини сільськогосподарських тварин, кісток і хрящової тканини риб. Глюкозамін відновлює дефіцит природного глюкозаміну, стимулює синтез протеогліканів і гіалуронової кислоти в синовіальній рідині; нормалізує проникність суглобної капсули та ферментативні процеси у клітинах синовіальної мембрани і суглобного хряща; сприяє участі сірки в процесі синтезу хондроїтинсірчаної кислоти, підвищує відкладення кальцію в кістковій тканині, гальмує розвиток дегенеративних процесів у суглобах, відновлює рухову функцію суглобів та зменшує вираженість болю. Хондроїтин утворюється в організмі з глюкозаміну, його молекула у 100–200 разів більша за свого попередника. Поліаніонна молекула хондроїтину відповідає за фізико-хімічні властивості хряща. Крім того, хондроїтину сульфат слугує основою для синтезу гіалуронової кислоти. Хондроїтин є високомолекулярним мукополісахаридом, впливає на фосфорно-кальцієвий обмін у хрящовій тканині, уповільнює руйнування кісткової тканини та знижує втрати кальцію; прискорює процеси відновлення кістки, гальмує процес дегенерації хрящової тканини; запобігає стисненню сполучної тканини та відіграє роль своєрідного «мастила» суглобних поверхонь, необхідного для функціонування суглобів; нормалізує обмін речовин у гіаліновій тканині, стимулює регенерацію суглобного хряща. Важливою рисою хондроїтину є його здатність пригнічувати дію специфічних ферментів, які руйнують сполучну тканину, у тому числі лізосомальних ферментів. Глюкозамін і/або хондроїтин входять до складу багатьох препаратів. Гіалуронова кислота відновлює здатність суглоба виробляти гіалуронан і нормалізує в’язкість внутрішньосуглобної рідини, відновлює її змащувальні, фільтрувальні та ударопоглинаючі властивості, зменшує запалення синовіальної оболонки і нормалізує її захисні функції. Гіалуронова кислота захищає суглобний хрящ від механічного та хімічного пошкодження за рахунок відновлення захисного покриття на внутрішній поверхні суглоба. Піаскледин містить неомилювані сполуки олій авокадо та сої, уповільнює дегенеративні процеси і сприяє відновленню хрящової тканини, стимулює синтез протеогліканів і колагену, зменшує вироблення колагенази і таким чином усуває біль та відновлює рухову функцію суглобів. Діацереїн — похідне антрахіноліну, діацетилійоване похідне реїну. Він метаболізується до активного метаболіту — реїну та інгібує активність інтерлейкіну-1, який відіграє важливу роль у розвитку запалення та деградації хряща при остеоартриті. Глікопротеїн, виділений із сироватки крові великої рогатої худоби, сприяє швидкому накопиченню маси молодих хрящових клітин та їх диференціюванню, що сприяє більш швидкому утворенню хрящової тканини, відновленню рівної суглобної поверхні в ділянці ушкодження та покращанню рухомості суглоба. Він активує фібробласти, запобігає запаленню, розростанню рубцевої тканини, вростанню судин у рогівку. Посилює адгезію клітин мезенхімального походження, інгібує перекисне окиснення ліпідів. При опіковому ураженні очей підвищує проліферацію фібробластів, яка забезпечує пластинчасту будову рогівки, що імітує її початкову структуру. Біополімер водовмісний з іонами срібла — синтетичний полімер, не є природним метаболітом, збільшує в’язкість синовіальної рідини та фізично роз’єднує поверхні суглоба, ураженого остеоартрозом, що стискаються і труться, зменшує вираженість болю, покращує рухомість суглоба. Компоненти суглобної рідини (ферменти запалення та протеолізу) адсорбуються та інактивуються на суворо орієнтованих активних центрах полімеру, а міграція іонів срібла в суглобі забезпечує антибактеріальну дію препарату.

Основним фармакологічним ефектом препаратів цієї групи є хондропротекторний. Глюкозамін, хондроїтин, гіалуронова кислота виявляють також протизапальний та анальгезивний ефект, біополімер водовмісний з іонами срібла виявляє антибактеріальну, а гіалуронова кислота — дерматопротекторну дію.Термін «препарати-хондропротектори» було запропоновано у 1960 р. при оцінці дії препаратів цілеспрямованої дії на метаболізм хрящової тканини, що стимулюють біосинтез у хондроцитах і підвищують стійкість хряща до дії ферментів катаболізму. Х.п. віднесені до препаратів патогенетичної дії (disease modifying antiosteoarthritis drugs — DMAODs) при лікуванні остеоартрозу (ОА). Згідно з рекомендаціями Європейської антиревматичної ліги (EULAR) 2003 р. «Доказовий підхід до лікування пацієнтів з остеоартрозом колінних суглобів» симптоматичні препарати уповільненої дії (глюкозаміну сульфат, хондроїтинсульфат, діацереїн, неомилювані сполуки авокадо/сої, гіалуронова кислота) посідають 8-ме місце в підсумковому переліку рекомендацій з лікування пацієнтів з ОА колінних суглобів, заснованому на даних доказової медицини і думці експертів. На сьогодні у зв’язку з розвитком нових технологій у виробництві базисних препаратів для лікування ОА й оцінкою механізму їхньої дії на суглобовий хрящ використовують термін «хондромодулювальні препарати». При цьому мають на увазі, що поряд з хондропротекторною дією вони можуть виявляти і хондростимулювальну активність, тобто стимулюють репаративні процеси в суглобовому хрящі. Розвиток ефекту при застосуванні Х.п. спостерігається через 2–3 міс постійного прийому. Х.п мають хорошу переносимість, побічні ефекти розвиваються досить рідко.

Протипоказаннями до застосування Х.п. є гострі запальні процеси, поширені некрози тканин, надлишкова грануляція, схильність до кровотечі, тромбофлебіти, ниркова недостатність. При одночасному застосуванні глюкозаміну з тетрациклінами посилюється його всмоктування в ШКТ, а з пеніцилінами та хлорамфеніколом — зменшується; при одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами, НПЗП і знеболювальними препаратами глюкозамін може знижувати потребу в них. Ефективність лікування Х.п. підвищується при збагаченні дієти вітамінами А, С, солями марганцю, срібла, цинку, селену. Х.п. можуть потенціювати дію антигіпертензивних препаратів, тому останні призначають у нижчих фармакотерапевтичних дозах.

Коваленко В.Н., Ангелуца П.А., Викторов А.П. Клиническая фармакология и фармакотерапия в ревматологии. — К., 1995; Остеоартроз. Консервативна терапія / За ред. М.О. Коржа, Н.В. Дєдух, І.А. Зупанця. — Х., 1999; Рациональная фармакотерапия ревматических заболеваний: Руководство для практикующих врачей / В.А. Насонова, Е.Л. Насонов, Р.Т. Алекперов и др.; Под общ. ред. В.А. Насоновой, Е.Л. Насонова. — М., 2003; Компендиум 2006 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко, А.П. Викторова. — К., 2006.