ХОЛІНОРЕЦЕПТОРИ

ХОЛІНОРЕЦЕПТОРИ (грец. cholе — жовч + лат. recipere — брати, приймати, одержувати). Залежно від молекулярної будови, фізіологічних і фармакологічних властивостей, зокрема вибіркової (селективної) чутливості до специфічних агоністів і антагоністів, виділяють два основні типи (та кілька субтипів) холінергічних рецепторів: М-Х. — такі, що вибірково збуджуються токсином грибів мускарином; Н-Х. — вибірково збуджуються алкалоїдом тютюну — нікотином. М-Х. локалізовані в постсинаптичних мембранах клітин ефекторних органів та в ділянках закінчень парасимпатичних нервових волокон. Ці рецептори належать до метаботропного типу. Внутрішньоклітинні ефекти їх збудження реалізуються за рахунок підвищення цитозольної концентрації Са2+, який активує Са2–-залежну гуанілатциклазу, що призводить до генерації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), який опосередковує дію агоністів М-Х. на цГМФ-залежні біохімічні системи відповідних мішеней. Н-Х. локалізовані в постсинаптичних мембранах гангліонарних клітин, які контактують із закінченнями парасимпатичних і симпатичних прегангліонарних волокон. Це рецептори іонотропного типу, стимуляція яких ацетилхоліном, нікотином та іншими агоністами супроводжується підвищенням проникності клітинних мембран (Н-холінергічних синапсів нервової системи нервовом’язової пластинки) до іонів Са2+, Na+, та К+. Такий ефект активації Н-Х. зумовлений їх внутрішньомембранною організацією, яка є надмолекулярним комплексом з п’яти білкових субодиниць (α1–α–9, β2–β5, γ, δ, ε), що оточують іонний канал, який пронизує ліпідний бішар мембрани. Важливе фармакологічне і токсикологічне значення мають фізіологічно активні сполуки, які є інгібіторами АХ-естерази, спричиняючи значне підвищення концентрації нейромедіатора як у структурах ЦНС, так і в організмі в цілому. Оборотні інгібітори АХ-естерази — це сполуки, які застосовуються в медичній практиці з метою підвищення активності холінергічної імпульсації, порушеної при певних неврологічних захворюваннях (зокрема міастенії), атонії кишечнику, сечового міхура. Із зазначеною метою застосовуються неостигмін, фізостигмін, галантамін. Необоротні інгібітори АХ-естерази — це сполуки, які є сильними нервовими отрутами, спричиняють різке збудження нервової системи із судомами, порушенням функцій серцево-судинної, гастроінтестинальної та інших фізіологічних систем організму. Найбільш поширеними необоротними інгібіторами АХ-естерази є фосфорорганічні сполуки, які з’єднуються ковалентним зв’язком з гідроксильною групою серину в активному центрі ферменту, протидіючи таким чином його взаємодії із субстратом.

Губський Ю.І. Біологічна хімія. — К., 2000; Словарь физиологических терминов / Под ред. О.Г. Газенко. — М., 1987.