ТИРОКСИН

ТИРОКСИН (3,5,3′,5′-тетрайодтиронін, Т4; грец. thyreos — щит + oxys — їдкий, кислий) — гормон щитоподібної залози, який належить до тиреоїдних і за хімічною будовою є йодованою похідною, що утворюється з амінокислоти тирозин.

Tiroxin.eps

Процес біогенезу Т. включає такі етапи: 1) поглинання йодидів із крові та їх окиснення; 2) синтез білка тиреоглобуліну та йодування його тирозилових залишків; 3) утворення гормональних йодтиронінів із йодованих тирозилових залишків у молекулі тиреоглобуліну; 4) протеолітичне розщеплення йодтиреоглобуліну та вивільнення у кров Т. і трийодтироніну (Т3). Тиреоїдні гормони впливають на більшість тканин організму, але більш чутливими до них є тканини серця, печінки, нирок, скелетних м’язів, меншою мірою — нервова та жирова тканини. Т. має широкий спектр дії, в якому виділяють 2 головні напрямки: регулювання енергетичного обміну та вплив на ріст і розвиток організму, диференціювання тканин. За першим напрямком вплив Т. реалізується у підвищеному поглинанні О2 більшістю тканин, пов’язаному зі збільшенням основного обміну та продукуванням тепла калоригенною дією. За другим — тиреоїдні гормони зумовлюють складну дію на обмін білків, вулеводів та ліпідів. Початковий ефект Т. проявляється в посиленні синтезу білків і глікогену, гормон у значних дозах посилює катаболізм протеїнів та глікогену в печінці та м’язах. Йодтироніни посилюють синтез, мобілізацію та деградацію ліпідів, тобто підвищують оновлювальність ліпідів. Т. регулює також обмін вітамінів і водний баланс організму, діяльність ЦНС, ШКТ, функцію серцево-судинної системи, чутливість до інфекцій. Вплив тиреоїдних гормонів на експресію генів проявляється в посиленні проліферації клітин, їх росту та диференціювання. В організмі Т. є важливим модулятором нормального росту та розвитку органів і тканин. Синтез і секреція Т. регулюються тиреотропним гормоном гіпофізу та ЦНС. При гіпофункції щитоподібної залози (гіпотиреозі) відзначається дефіцит в організмі йодтиронінів. Гіпотиреоз, який проявляється від самого народження або в ранньому дитячому віці, відомий як кретинізм. Патологія характеризується вираженою фізичною та розумовою відсталістю. При гіпотиреозі у дорослої людини розвивається мікседема (слизовий набряк). Цей стан характеризується зниженням основного обміну і температури тіла, погіршенням пам’яті, потовщенням шкіри. Дефіцит І2 у воді та їжі викликає захворювання на ендемічний зоб, що спричиняє збільшення щитоподібної залози, що є компенсаторним механізмом підтримання утворення Т. у нормі.

Гіпертиреоз характеризується надлишковим утворенням йодтиронинів. Це захворювання отримало назву тиреотоксикоз, або Базедова хвороба. При цьому посилюється основний обмін, зменшується маса тіла і підвищується його температура, а також нервова збудливість, з’являються тахікардія й екзофтальм, збільшується власне залоза. У медицині застосовують тиреоїдин, який містить Т. і Т3, а також Т3 синтетичного походження для лікування при різних формах гіпотиреозу.

Вороніна Л.М., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.М. та ін. Біологічна хімія. — Х., 2000.