ТЕРАТОГЕННІ ЧИННИКИ

ТЕРАТОГЕННІ ЧИННИКИ (грец. teratos — потвора, чудовисько) — чинники навколишнього середовища, які спричиняють порушення розвитку організму. Т.ч. діють упродовж певних критичних періодів онтогенезу (див. Онтогенез), особливо під час ембріогенезу. Наука, що вивчає причини виникнення, механізми формування і проявів уроджених дефектів, називається тератологією, а природжені аномалії або вади розвитку називають тератомами. Дія Т.ч. має дозозалежний характер, причому в різних біологічних видів дозозалежність тератогенної дії може бути різною. Розбіжності тератогенної дії в різноманітних біологічних видів, а також у різних представників одного і того ж виду пов’язані з особливістю всмоктування, метаболізму, здатністю речовини розповсюджуватися в організмі та проникати крізь плаценту (див. Позазародкові органи). Крім того, існує певна гранична доза тератогенної дії, яка на 1–3 порядки нижча за летальну.

Т.ч. досить поширені. Результати досліджень показали, що у період вагітності кожна жінка приймає в середньому 3,8 найменування ЛП, а в побуті і на роботі вагітні нерідко контактують з різними шкідливими речовинами. Тератогенним вважається хімічний, фізичний або біологічний чинник, що відповідає таким критеріям: 1) доведено зв’язок між дією чинника і формуванням дефекту розвитку; 2) епідеміологічні дані підтверджують цей зв’язок; 3) дія ушкоджувального чинника збігається з критичними періодами внутрішньоутробного розвитку; 4) при нечастому впливі ушкоджувального фактора характерні дефекти розвитку формуються рідко. Основні групи Т.ч. включають ЛП і хімічні речовини, іонізуюче випромінювання, інфекції, метаболічні порушення і шкідливі звички вагітної. На підставі рекомендацій Управління з контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) виділяють певні категорії ЛП залежно від їхньої тератогенності. Категорія A: на підставі контрольованих випробувань встановлено, що ЛП цієї групи нешкідливі для плода як у I триместр, так і на пізніх термінах вагітності (напр. хлорид калію). Категорія B: експериментальні дослідження не виявили тератогенної дії або ускладнення, що відзначаються у тварин, не виявили у дітей та їх матерів, які приймали ліки цієї групи у I триместр вагітності. Прикладом ЛП цієї категорії є інсулін. Категорія C: у тварин виявлена тератогенна дія препарату, контрольовані випробування не проводилися або дія препарату не вивчена (напр. ізоніазид). Категорія D: призначення препаратів, що належать до цієї групи, пов’язане з деяким ризиком для плода, однак користь від їхнього застосування перевершує можливу побічну дію. Прикладом ЛП, що належить до цієї категорії, може бути діазепам. Категорія X: у зв’язку з доведеною тератогенною дією (у тварин і людей) препарати, що належать до цієї групи, протипоказані вагітним, а також в період, що передує настанню вагітності; ризик, пов’язаний із прийомом таких ЛП, значно перевищує користь від його застосування (напр. ізотретиноїн). Таким чином, лікарі та фармацевти повинні враховувати тератогенну дію всіх ЛП, що призначаються жінкам у період вагітності.

Балахонов А.В. Ошибки развития. — Л., 1990; Friedman J.M., Polifka J.E. Teratogenic Effects of Drugs. — Baltimore, 1994; Shepard T. H. Catalog of Teratogenic Agents. — Baltimore, 1992.