ТЕРАПІЯ

ТЕРАПІЯ (грец. therapeia — лікування хвороби або догляд за хворим) — процес, метою якого є усунення симптомів і проявів того чи іншого захворювання, полегшення патологічного стану або іншого порушення життєдіяльності, нормалізація порушених процесів та одужання, відновлення здоров’я. Т. також називають методи нехірургічного або консервативного лікування хвороб людини. У цьому контексті виділяють такі види Т. Фармакотерапія — лікування хворого ЛП (див. Фармакотерапія). Хіміотерапія — лікування ліками, які знищують збудників хвороб та злоякісних пухлин. Психотерапія — лікування словом, переконанням, зміна сприйняття або поведінки. Фізіотерапія — лікування фізичними методами впливу або процедурами (див. Фізіотерапія). Дієтотерапія — лікування за допомогою зміни режиму харчування (див. Лікувальні процедури). Вітамінотерапія — лікування вітамінними препаратами. Бальнео- і кліматотерапія — лікування природними курортно-кліматичними чинниками. Рефлексотерапія — комплекс методичних прийомів, в основі яких лежить застосування з лікувальною метою різноманітних, головним чином нелікарських, фізичних чинників впливу на певні активні точки (точки акупунктури) на поверхні тіла. Мануальна Т. (лат. manus — рука і грец. therapeia — лікування) — комплекс лікувальних прийомів ручного впливу, спрямованих на усунення болю та біомеханічних порушень при деяких дистрофічних процесах у хребцях і суглобах. Променева Т. — розділ клінічної медицини, в якому для лікування різноманітних хвороб, у першу чергу злоякісних новоутворень, використовують методи, засновані на біологічній дії іонізуючих променів. Грязетерапія (син. пілоїдотерапія) — метод теплового лікування, коли використовують лікувальні грязі різноманітних типів. Їх застосовують у комплексній Т. Інколи може бути самостійним методом лікування. Фітотерапія — лікування ЛР та фітопрепаратами.

Фармакотерапия / Под ред. Б.А. Самуры. — Х., 2008; Энциклопедия клинического обследования больного / Под ред. И.Н. Денисова, В.Т. Ивашкина. — М., 1997.