ЛІМФОЦИТИ

ЛІМФОЦИТИ (грец. lympha — чиста вода + kytos — посудина, ємність, клітина) — головні клітинні елементи імунної системи, які утворюються в кістковому мозку і активно функціонують у лімфоїдній тканині. Головна функція Л. — розпізнавання чужорідного антигену та участь в адекватній імунологічній відповіді організму. Вміст лімфоцитів у крові в нормі наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Вміст лімфоцитів (абсолютна і відносна відсоткова кількість) у крові в нормі

Вік Межа коливань, 10–109 Лімфоцити,%
12 міс 4,0–10,5 61
4 роки 2,0–8,0 50
6 років 1,5–7,0 42
10 років 1,5–6,5 38
21 рік 1,0–4,8 34
Дорослі 1,0–4,5 34

У дітей віком до 4–6 років у загальній кількості лейкоцитів переважають Л., тобто для них характерний абсолютний лімфоцитоз; після 6 років відбувається «перехрещування» і в загальній кількості лейкоцитів переважають нейтрофіли. Л. і молекулярні компоненти їхньої взаємодії є елементами патогенезу імунодефицітних станів, інфекційних, алергічних, лімфопроліферативних, онкологічних захворювань, трансплантаційних конфліктів, а також аутоімунних процесів. При цих процесах кількість Л. у крові може істотно змінюватися. При адекватній відповіді на антигенну стимуляцію відбувається збільшення кількості Л. — лімфоцитоз, при неадекватній відповіді кількість Л. може знижуватися — лімфопенія.

Абсолютний лімфоцитоз — абсолютна кількість Л. у крові >4,0·109/л у дорослих, >9,0·109/л у дітей молодшого віку, >8,0·109/л у дітей старшого віку. У клінічній практиці можуть виникати лейкемоїдні реакції лімфатичного типу, коли картина крові нагадує таку, як при гострому чи хронічному лейкозі. Лейкемоїдні реакції лімфатичного типу фіксуються найчастіше при інфекційному мононуклеозі, але іноді вони виникають при туберкульозі, сифілісі, бруцельозі. Картина крові при гострому інфекційному мононуклеозі — вірусній інфекції, що виникає частіше у дітей, характеризується високим лейкоцитозом за рахунок Л. При інфекційному мононуклеозі Л. набувають морфологічної різноманітності. У крові з’являється велика кількість атипових Л., що характеризуються дисплазією та збільшенням цитоплазми і набувають подібності з моноцитами.

Абсолютна лімфопенія — кількість Л. <1,0·109/л, яка спостерігається при гострих інфекціях і захворюваннях. Виникнення лімфопенії характерне для початкової стадії інфекційно-токсичного процесу і пов’язане з їх міграцією із судин у тканини до осередків запалення. Основні причини, що призводять до зміни вмісту Л. у крові, наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Захворювання і стани, що супроводжуються зміною вмісту лімфоцитів

Абсолютний лімфоцитоз Абсолютна лімфопенія
Вірусна інфекція
Гострий інфекційний лімфоцитоз
Коклюш
Інфекційний мононуклеоз
Гострий вірусний гепатит
Цитомегаловірусна інфекція
Захворювання лімфатичної системи:

  • хронічний лімфолейкоз
  • макроглобулінемія Вальденстрема
Панцитопенія
Застосування кортикостероїдів
Тяжкі вірусні захворювання
Злоякісні новоутворення
Вторинні імунні дефіцити
Ниркова недостатність
Недостатність кровообігу

Бышевский А.Ш., Терсенов О.Л. Биохимия для врача. — Екатеринбург, 1994; Иньков А.Н. О чем говорят анализы. — Ростов н/Д, 2000; Козинец Г.И. Интерпретация анализов крови и мочи. — М., 1998; Козловская Л.В., Николаев А.Ю. Учебное пособие по клиническим лабораторным методам исследования. — М., 1984; Меньшиков В.В., Делекторская Л.Н., Золотницкая Р.П. и др. Лабораторные методы исследования в клинике. — М., 1997; Цынко Т.Ф. Диагностика заболеваний по анализам крови и мочи. — Ростов н/Д, 2004.