ЛІКИ

ЛІКИ — це ЛП (див. Лікарський препарат), які залежно від рівня розвитку суспільства в різні часи мали різний вигляд і якість, але завжди використовувалися з метою лікування та запобігання хворобам. Л. використовувалися з сивої давнини і лише на підставі археології, етнографії та інших даних можна робити висновок про те, що відбувалось у ті далекі часи. Використовуючи досвід попередніх поколінь, людство емпіричним шляхом відкривало лікувальні властивості багатьох рослин. Майже до ХІХ ст. як Л. використовувалася сировина рослинного, тваринного або мінерального походження, що піддавалася відносно простому обробленню. Згодом з рослин та іншої сировини почали виділяти або концентрувати діючі речовини, встановлювати їх структуру, здійснювати синтез БАР. Значно пізніше, коли була встановлена певна залежність між хімічною будовою БАР та їх фармакологічною дією, були отримані аналоги і гомологи природних сполук. Нарешті, з вивченням механізму дії Л. багатьох фармакотерапевтичних груп, був започаткований цілеспрямований пошук нових ефективних лікарських речовин. Почали розвиватися нові, більш сучасні методи синтезу лікарських речовин (комбінаторний, комп’ютерний тощо). На різних етапах розвитку фармацевтичної технології в медицині використовувалися ЛП у різних лікарських формах (кашки, збори, порошки, пілюлі, пластирі, настої, примочки, гранули, таблетки, мазі тощо). Нині фармацевтичні фірми пропонують більш складні лікарські системи (див. Терапевтичні системи з адресною доставкою лікарських речовин), які, на відміну від звичайних ЛП, характеризуються пролонгованою дією, контрольованим вивільненням діючої субстанції та її цілеспрямованою (адресною) доставкою до певних органів або тканин організму. Залежно від бажаного фармакологічного ефекту Л. уводять в організм різними шляхами (див. Шляхи введення ліків). Для кожного шляху введення ЛП розробляється певна лікарська форма, метод застосування, а інколи і спеціальний інструментарій. І.П. Павлов ще в 1895 р. відзначав універсальність лікарської терапії, яка використовується навіть при різних медичних процедурах, що не втратило свого значення донині. Л. стали могутньою зброєю в боротьбі з найтяжчими захворюваннями; вони прискорюють видужання, поліпшують самопочуття, підвищують працездатність, мобілізують захисні сили організму.

Однак фармакологічна дія Л. не є чимось постійним, а залежить від багатьох чинників (див. Біологічна фармація, Ефективність ліків) і часто від індивідуальної реакції-відповіді організму на введені Л., функціонального стану організму чи окремих його органів (печінки, нирок), способу застосування (напр. таблетки валідолу, нітрогліцерину для профілактики стенокардії використовують сублінгвально), шляхів уведення, можливої взаємодії Л. при їх одночасному застосуванні (див. Взаємодія ліків), стану ШКТ, часу споживання їжі тощо. Оптимальне вживання Л. та їжі (див. Взаємодія лікарських речовин та їжі) є одним із важливих моментів фармакотерапії. Правильне поєднання лікувального харчування (дієти) з урахуванням часу вживання Л. дозволяє підвищити ефективність і зменшити дозування, а інколи позбавитись небажаної побічної дії. При взаємодії Л. і продуктів харчування можливий вплив продуктів харчування на абсорбцію та біодоступність лікарських речовин, вплив складу їжі, включаючи харчові добавки, на метаболізм лікарських речовин в організмі, а також вплив Л. на всмоктування поживних речовин. Рекомендації щодо оптимального прийому Л. з урахуванням часу вживання їжі та її складу постійно уточнюються, і їх слід враховувати фахівцям, що мають справу з Л. У багатьох випадках необхідно терміново застосовувати Л., напр. при отруєннях, гострому спаді діяльності серця, зупинці дихання, маткових, легеневих та інших внутрішніх кровотечах тощо. При хронічному перебігу захворювання Л. застосовують систематично протягом відповідного періоду в певні дні й години. Для кожних Л. характерні певний термін дії та певні прояви. При повторному застосуванні можливе накопичення Л. в організмі (кумуляція) чи послаблення їх дії, або розвиток залежності та звикання (див. Наркоманія). З обережністю використовують Л. у дітей, в період вагітності та в інших випадках (див. Вікові особливості дії ліків, Геріатрія). Інколи спостерігається індивідуальна чутливість організму до Л.; особливе значення має ідіосинкразія до окремих Л. (див. Ідіосинкразія). У кожній країні перелік зареєстрованих Л. входить у довідкові видання («Компендиум», «РЛС — энциклопедия лекарств» та ін.), які часто перевидаються і містять інформацію про Л.

Л. мають свою специфічну класифікацію (див. Класифікаційні системи лікарських препаратів). Крім того, широко відомі такі назви, як доступні Л. (Л. доступні без рецепта), патентовані Л. (Л., на виготовлення яких фармацевтичні фірми мають виключне право), «сирітські» Л. (Л., що мають обмежений комерційний попит), психотропні Л. (див. Психотропні речовини) та багато ін.

Ефективність сучасних Л. у фармакотерапії загальновідома. Однак у певні періоди в історії фармакотерапії виникали кризи, коли заперечувалась позитивна роль Л. Напр. у період розквіту іатрохімії, бурхливого розвитку хіміко-фармацевтичної промисловості в Німеччині, коли надмірне й необґрунтоване захоплення новими, недостатньо дослідженими хімічними речовинами дійсно призводило до частих отруєнь. Виникали навіть товариства боротьби проти «хімічних отруєнь», за повернення до «нешкідливих природних речовин» тощо. Проте вже давно відомо, що Л. є отрута і навпаки — все залежить від дози Л., своєчасного та умілого їх застосування (див. Побічна дія ліків). Те, що Л. поряд із цілющими мають і побічні, небажані дії, не може знеславити фармакотерапію в цілому. Жоден з методів терапії не позбавлений негативного ефекту при його непрофесійному або неточному застосуванні. Висока ефективність Л. потребує від фахівців (лікаря, фармацевта) великої відповідальності при їх застосуванні у фармакотерапії (див. Фармакотерапія). Зі зростанням ролі Л. в охороні здоров’я людей підвищується і суспільне значення фармації та фармацевта.

Белоусов Ю.Б., Моисеев В.С. Клиническая фармакология и фармакотерапия. — М., 1998; БСЭ. — М., 1973. — Т. 14; Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии / Л.В. Деримедведь, И.М. Перцев, Е.В. Шуванова и др. — Х., 2002; Машковский М.Д. Лекарственные средства: В 2 т. — М., 2000; Півненко Г.П. Аптечна технологія ліків. — К., 1962; Українсько-англійський ілюстрований медичний словник Дорланда. У 2 т. — Львів, 2007; Энциклопедический словарь аптечного работника. — М., 1960.