ЛІВЕРИДЖ

ЛІВЕРИДЖ (англ. leverage — важіль) — фінансовий механізм управління формуванням прибутку ФП, який базується на співвідношенні окремих видів капіталу або витрат. Розрізняють фінансовий Л. (механізм впливу на рентабельність власного капіталу за рахунок різного співвідношення власних і залучених коштів) та операційний Л. (механізм впливу на прибуток за рахунок різного співвідношення постійних і змінних витрат). Доцільність та ефективність використання позикового капіталу на ФП визначається різницею між рівнем загальної економічної рентабельності (рентабельності активів — Ra) підприємства і середньою розрахунковою ставкою відсотка (вартістю використання позикових джерел фінансування). Чим більша ця різниця, тим більший ефект щодо можливостей нарощування економічного потенціалу і підвищення рентабельності власного капіталу, який одержує підприємство. Ця закономірність зумовлена дією ефекту фінансового важеля (ЕФВ):

ЕФВ = (1 — П)(Ra СРСВ)(ПК / ВК),

де П — ставка оподаткування прибутку; Ra — рентабельність активів; СРСВ — середня розрахункова ставка відсотка за використання зовнішніх джерел фінансування; ПК — позиковий капітал; ВК — власний капітал.

Податковий коректор фінансового важеля (1–П) показує, якою мірою впливає на нього діючий режим оподаткування прибутку підприємства. Податковий коректор практично не залежить від діяльності ФП, тому що ставка оподаткування прибутку регламентується законом. Диференціал фінансового важеля (Ra=СРСВ) — різниця між загальною рентабельністю (рентабельністю активів підприємства) і середньою розрахунковою ставкою відсотка. Чим вище позитивне значення диференціала фінансового важеля, тим вищий, за інших рівних умов, буде його ефект. У зв’язку з високою динамічністю цього показника він потребує поточного моніторингу в процесі управління фінансовою діяльністю ФП. Плече фінансового важеля (ПК/ВК) характеризує силу впливу фінансового важеля і розраховується як співвідношення між позичковим і власним капіталом. В умовах незмінного диференціала плече фінансового важеля є головним генератором збільшення рентабельності власного капіталу та одержання підприємством додаткового прибутку. Одним із найбільш ефективних методів впливу на масу і темпи зростання операційного прибутку є використання ефекту операційного Л. Дія операційного Л. виявляється в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди зумовлює більш суттєву зміну прибутку. Сила впливу операційного важеля розраховується за формулою:

Вопер = ВМ/П = (ВР З)/П,

де ВМ — валова мережа; З — змінні витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією ЛП; П — прибуток від реалізації ЛП; ВР — виручка від реалізації ЛП. Сила впливу операційного важеля залежить від розміру постійних витрат: чим вони більші (за умов постійної виручки від реалізації), тим сильніша дія операційного важеля і навпаки. Якщо виручка від реалізації зменшується, сила впливу операційного важеля зростає як за умов підвищення, так і зниження питомої ваги постійних витрат в їх загальній сумі. Вплив операційного важеля генерує підприємницький ризик: чим вищий ефект операційного Л., тим вищий підприємницький ризик господарсько-фінансової діяльності ФП. Позитивний вплив операційного Л. починає проявлятися лише після того, як підприємство подолало точку беззбитковості своєї операційної діяльності. Доки ФП не забезпечило беззбитковості своєї виробничо-збутової діяльності, високий коефіцієнт операційного Л. буде додатковим тягарем у досягненні цієї мети. Після подолання точки беззбитковості чим вищий коефіцієнт операційного Л., тим більший вплив на приріст валового прибутку буде мати підприємство за умов нарощування обсягу реалізації продукції. Найбільш позитивний вплив операційного Л. досягається в полі, максимально наближеному до точки беззбитковості. У міру подальшого нарощування обсягу реалізації продукції та віддалення від точки беззбитковості ефект операційного Л. починає знижуватися. Інакше кажучи, кожен наступний відсоток приросту обсягу реалізації ЛП приводить до все меншого темпу приросту суми операційного прибутку (але при цьому темпи приросту суми прибутку завжди залишатимуться більшими, ніж темпи приросту обсягу реалізації продукції).

Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997; Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. — К., 2000; Посилкіна О.В. Інноваційно-інвестиційний розвиток фармацевтичного виробництва: проблеми фінансового забезпечення. — Х., 2002; Посилкіна О.В., Толочко В.М. Фінансова діяльність хіміко-фармацевтичних підприємств. — Х., 2001; Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. — К., 2003.