ЛІБЕРИНИ

ЛІБЕРИНИ (лат. liberalis — вільний) рилізинг-гормони (англ. release — звільняти) — гормони гіпоталамуса, які сприяють вивільненню певних гормонів гіпофіза. Гормони гіпоталамуса вивільняються з гіпоталамічних нервових волокон і досягають передньої частки гіпофіза через спеціальну портальну систему судин, що з’єднують гіпоталамус і передню частку гіпофіза. Гіпоталамічні гормони вивільняються в пульсуючому режимі. За хімічною природою всі гормони гіпоталамуса є низькомолекулярними пептидами чи олігопептидами.

Виявлені утворення та секреція в гіпоталамусі таких пептидних гормонів: соматоліберину, тиреоліберину, гонадоліберину, кортиколіберину та меланоліберину.

Соматоліберин (соматотропін-рилізинг-гормон; СТГ-РГ) — пептид, який складається з 44 амінокислотних залишків, стимулює синтез і секрецію гормону росту гіпофіза. Ефект СТГ-РГ опосередковується його сполученням із рецепторами плазматичних мембран клітин гіпофіза та активацією трьох систем посередників. У механізмі дії цього рилізинг-гормону беруть участь цАМФ, іони Са2+ і метаболіти фосфатидилінозитолу. СТГ-РГ, як і інші відомі гіпоталамічні гормони, є надзвичайно активним агоністом. При в/в введенні людині в дозі 1 мкг/кг він може підвищити рівень гормону росту в сироватці крові в 10 разів.

Тиреоліберин (тиреотропін-рилізинг-гормон; ТРГ) — трипептид, який складається з піроглутамінової кислоти, гістидину і пролінаміду. Синтез ТРГ відбувається в різних ділянках гіпоталамуса, але більшою мірою в паравентрикулярному ядрі, а також в інших відділах ЦНС, де він виконує функцію нейромедіатора, який підвищує рухову активність та АТ. Попередник ТРГ препротиреоліберин людини включає 242 амінокислотних залишки. Утворення активного гормону відбувається за механізмом часткового протеолізу. В передній частці гіпофіза ТРГ стимулює синтез і секрецію тиреотропіну. В результаті взаємодії ТРГ із рецепторами плазматичної мембрани клітин гіпофіза підвищується концентрація внутрішньоклітинного цАМФ і Са2+. Трансдукція сигналу відбувається як через аденілатциклазну, так і через фосфатидилінозитольну системи. Цей гормон є дуже активною біологічною речовиною — він ефективний вже в нанограмовій кількості. ТРГ стимулює секрецію не тільки тиреотропного гормону, а й пролактину, а у хворих на акромегалію може стимулювати секрецію гормону росту.

Гонадоліберин (гонадотропін-рилізинг-гормон; ГнРГ) — декапептид. Попередник ГнРГ людини складається з 92 амінокислотних залишків. ГнРГ стимулює синтез і секрецію 2 гонадотропних гормонів передньої частки гіпофіза — лютеїнізуючого (ЛГ) і фолікулостимулювального (ФСГ) гормонів. Гормон має антидепресивну і збуджувальну дію. Крім гіпоталамуса, нейрони, в яких міститься ГнРГ, знаходяться і в інших відділах ЦНС, що контролюють емоційну та статеву поведінку. Рецептор ГнРГ у плазматичній мембрані входить до складу фосфоінозитольного комплексу, активація якого стимулює фосфорилювання білків і мобілізацію Са2+, що призводить до вивільнення гормонів. Утворення в гіпоталамусі ГнРГ і стимуляція ним секреції ФСГ і ЛГ є основним сигналом для статевого розвитку. Час початку секреції та кількість ГнРГ, який секретується, детермінований генетично. Однак на його секрецію впливають також нейромедіатори ЦНС: норадреналін, дофамін, серотонін та ендорфіни. ГнРГ вивільняється із гіпоталамуса короткими імпульсами, між якими спостерігається 2–3-годинна пауза. Через декілька хвилин після вивільнення ГнРГ у крові з’являються гонадотропіни.

Кортиколіберин (кортикотропін-рилізинг-гормон; КРГ) — поліпептид, який включає 41 амінокислотний залишок. Як і інші пептидні гормони, КРГ синтезується у вигляді прогормону. Основна кількість КРГ утворюється в гіпоталамусі, однак він виявляється і в інших відділах ЦНС, де виконує роль медіатора, який бере участь у відповідній реакції на різні стресові ситуації. У передній частці гіпофіза КРГ підвищує синтез і секрецію адренокортикотропного гормону (АКТГ). Рецептори КРГ знаходяться у плазматичній мембрані клітин у складі аденілатциклазного комплексу. Стимуляція секреції АКТГ потребує присутності іонів Са2+.

Меланоліберин (меланотропін-рилізинг-фактор; МРФ) за своєю хімічною структурою є гексапептидом, який стимулює синтез і секрецію меланотропіну гіпофіза.

Нещодавно був відкритий 56-членний нейропептид, який має як гонадоліберинову активність, так і активність гормону, який пригнічує вивільнення пролактину — пролактостатину. Його називають гонадоліберинасоційованим пептидом (ГАП). Існуванням ГАП можна пояснити зв’язок між секрецією гонадоліберину і пролактину.

У клінічній практиці використовують Л. природного походження (із гіпоталамуса вівці, свині), а останнім часом — їх синтетичні аналоги. Такі аналоги ГнРГ, як гозерелін, трипторелін застосовуються при раку передміхурової та молочної залози, ендометріозі, фібромі матки. При раку передміхурової залози також використовують бусерелін, лейпрорелін. Інші Л. використовуються головним чином із діагностичною метою. Так, соматоліберин використовують для діагностики дефіциту гормону росту гіпоталамічного та гіпофізарного походження. ТРГ застосовується для диференційної діагностики захворювань щитовидної залози, захворювань гіпофіза й гіпоталамуса. У диференційній діагностиці гіпофізарної та гіпоталамічної недостатності АКТГ використовується КРГ.

Биохимия / Под ред. Е.С. Северина. — М., 2003; Губський Ю.І. Біологічна хімія. — К.–Тернопіль, 2001; Теппермен Дж., Теппермен Х. Физиология обмена веществ и эндокринной системы / Пер. с англ. — М., 1989.