ЛИХОМАНКА ЕБОЛА

ЛИХОМАНКА ЕБОЛА (лат. febrіs ebola) — гостре захворювання, з вираженим геморагічним синдромом у тяжкій формі, що часто має летальні наслідки.

Перші спалахи захворювання були зареєстровані в 1976 р. у Судані та Заїрі під час великих епідемій, що супроводжувалися 90% летальністю. Збудником є Ebola-vіrus, що належить до роду Marburg-vіrus, сімейства Fіlovіrіdae. Вірус містить РНК, має червоподібну форму. Свою назву вірус і Л.е. одержали від назви ріки в осередку захворювання у Заїрі. Природний резервуар вірусів не встановлений, але припускають, що ним можуть бути мавпи. Хвора людина є джерелом інфекції для оточення. Зараження відбувається парентеральним і контактно-побутовим шляхами при тісному і тривалому контакті з хворими (напр. при догляді) внаслідок потрапляння їхньої крові на ушкоджену шкіру чи слизові оболонки. Найбільше піддаються захворюванню медичні працівники внаслідок їхньої професійної діяльності. Клінічні ознаки захворювання з’являються після інкубаційного періоду, що триває від 2 до 15 днів (іноді до 21 дня). Хвороба починається раптово: з’являється інтенсивний головний біль, переважно в лобових чи потиличних ділянках, температура тіла підвищується до 39–40 °С, виражена сухість, дере в горлі. На 2–3-й день хвороби з’являються біль у животі, пронос, блювота. При тяжких формах на 4–5-й день хвороби розвивається макулопапульозний (кіроподібний) сип, більш інтенсивний на нижній половині тулуба і розгинальній поверхні кінцівок, ін’єкція кон’юнктиви. Ці явища супроводжуються кровотечами з ясен, носа, появою крові у випорожненнях й у блювотних масах, проносом, що викликає глибоку дегідратацію, сухістю в роті, що заважає прийому їжі та води. Смерть настає в 60–85% тяжких випадків на 7–9-й день при явищах шоку.

Лабораторна діагностика Л.е. ґрунтується на: 1) виділенні та ідентифікації вірусу (в умовах лабораторій максимально високого ступеня біологічної безпеки) протягом 1-го тижня хвороби; 2) експрес-діагностиці — реакція імунофлюоресценції (РІФ) і реакція непрямої імунофлюоресценції (РНІФ); 3) серологічних тестах — непрямий метод флюоресціюючих антитіл (МФА) із використанням специфічної сироватки; 4) гістопатологічному обстеженні зрізів печінки, заснованому на виявленні характерних включень у гепатоцитах на додаток до несистемного клітинного некрозу, виявленні некротичних тілець, подібних до тілець Каунсілмена.

Специфічне лікування Л.е. полягає в застосуванні сироваток реконвалесцентів. Проводять протишокову і регідратаційну терапію. Специфічна профілактика не розроблена. Усіх хворих негайно ізолюють, а їхнє обслуговування здійснюють із дотриманням суворих засобів безпеки.

Медицинская микробиология / Под ред. акад. РАМН В.И. Покровского. — М., 2001; Руководство к зоонозам / Под ред. В.И. Покровского. — Л., 1983; Тропические инфекции / Под ред. чл.-кор. АМН СССР Е.П. Шуваловой. — М., 1989.