БУРКУН

БУРКУНБУРКУН (Melilotus Mill.) — рід однорічних або дворічних трав’янистих рослин родини бобових (Fabaceae). Відомо до 20 видів роду. В Україні росте 8 видів. Б. розповсюджений по всій європейській частині, крім Північних і Північно-Східних районів, на Кавказі, у Західному Сибіру і Центральній Азії. Найбільш розповсюджений вид — Б. лікарський або жовтий — Melіlotus offіcіnalіs (L.) Pall. (грец. melіlotos: melі — мед + lotos — назва багатьох кормових рослин та лат. — offіcіnalіs + е — лікарський). Росте по всій території України на лісових галявинах, узліссях, схилах балок, біля доріг та канав, як бур’ян у садах; рос. назва: донник лекарственный.

Дворічна трав’яниста рослина з прямостоячим розгалуженим голим або вгорі розсіяноволосистим стеблом 30–100 см завв. Листки дрібні, чергові трійчасті, по краях пилкоподібні. Листочки трійчасті, дрібнозубчасті, нижні — оберненояйцеподібні, верхні — видовженоланцетні, прилистки шиловидні, цілісні. Квітки двостатеві жовті у багатоквіткових пазушних китицях. Плоди — дрібні (3–4 мм завд., 2 мм завш., до 1,5 мм завт.) одно-двонасіннєві боби, поперечно зморшкуваті з 1–2 насінинами. Насіння овальне, жовте, гладке або дрібногорбкувате. Цвіте з травня по вересень, дозріває в липні–вересні.

Офіцинальною сировиною є трава Б.л. — Herba Meliloti. Траву збирають під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки і бічні пагони. Сушать під наметом.

Трава Б.л. містить кумарини — 0,4–0,9%: дикумарол, мелілотин, мелілонізид; фенолкарбонові кислоти: кумаринову, О-гідроксикоричну, мелілотову; птерокарпіни: медикарпін; флавоноїди: робінозид; аскорбінову кислоту, цукри, похідні пурину, білок, ефірну олію, слиз, азотні сполуки. Насіння містить жирну олію, до складу якої входять кислоти: пальмітинова — 4,6%, стеаринова — 3,36%, олеїнова — 12,69%, лінолева — 63,26%, ліноленова — 14,68%, арахісова — 1,3%.

Б.л. має седативні, болезаспокійливі, вітрогонні властивості; сприяє зменшенню набряків і усуненню запальних процесів. Застосовують при бронхіті, туберкульозі легень, болю у шлунку, набряках та ревматизмі. Настій трави використовують як відхаркувальний, пом’якшувальний та антикоагулянтний ЛП. Дикумарин має здатність гальмувати згортання крові. Входить до складу кардіопротекторного ЛП Кардіофіту.

У народній медицині Б.л. використовують при кашлі, мігрені, безсонні, гіпертонії, клімактеричних розладах, хворобах яєчників, для стимуляції лактації. У болгарській народній медицині Б.л. використовують внутрішньо при герпесі, фурункулах та тріщинах заднього проходу. У вітчизняній та зарубіжній народній медицині препарати Б.л. широко використовують зовнішньо: припарки або компреси для розм’якшення та розсмоктування затверділостей, абсцесів, недозрілих фурункулів, набряків; мазь — для розтирань після простуди і при порізах.

У гомеопатії використовують свіжі верхівки трави при тромбофлебітах, застійних явищах у легенях, яєчниках, при головному болю.

Також використовують Б.л. як харчову рослину: молоді свіжі листочки — для приготування супів, салатів. У Франції та Таджикистані його застосовують для фарбування тканин у жовтий колір. З господарською метою Б.л. широко застосовують у парфумерній промисловості для ароматизації мила, паст, помад тощо, а також у лікеро-горілчаному виробництві. Добрий медонос. Кормова культура.

Поряд з Б.л. дозволений до застосування Б. високий (M. altіssіmus Thuіll) та Б. зубчастий (Melilotus dentatus), які діють аналогічно Б.л.

Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992.; Определитель высших растений Украины / Д.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин и др. — К., 1987; Растительные ресурсы России и сопредельных государств. Ч. 1. — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae, Ч. 2. — Дополнения к 1–7 томам. — СПб, 1996; Светличная Е.И., Толок И.А. Этимологический словарь латинских ботанических названий лекарственных растений. — Х., 2003; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева, К.Ф. Блиновой. — СПб, 2002.